Крюківщинська Сільська Рада

Герб села Крюківщина Київської області має славну багатовікову історію, в ньому відображено основні елементи, котрі вказують на географічне розташування, місцеву топоніміку, адміністративне підпорядкування населеного пункту.

На блакитному тлі щита у малиново-червоному обрамленні розміщується геральдичний знак у вигляді стилізованого золотого хреста-тризуба. Кольори щита – блакитний та малиновий у поєднанні із золотом – данина історичній геральдичній традиції Української держави. Від князівських часів блакитні, малинові і золоті барви були основними в у вітчизняній символіці. Основний геральдичний знак – тризуб на гербі Крюківщини має оригінальну форму, що зумовлено його символічним змістом. Так його бічні елементи являють собою стилізовані зображення крюків, безпосередньо нагадуючи про назву села. Крім того, така конфігурація хреста-тризуба має аналогію не лише із князівською добою, а і з геральдичною традицією часів козаччини. Герб увінчує корона у формі кам’яної башти, що символізує демократичність самоврядування населеного пункту. Намет герба – вишитий український рушник у традиційних для Київщини кольорах. На стрічці під щитом написана назва села. Крім того, на гербі присутні ще дві фігури, що вказують на адміністративне підпорядкування Крюківщини. Так перехрещені щит Св. Георгія Змієборця (покровителя Київської області) і меч Св. Архистратига Михаїла (покровителя міста Києва). Крім того кривий меч Михаїла нагадує про старовинну першоназву «Кривківщина» та історичний відрізок, коли село було у підпорядкуванні Київського Михайлівського монастиря.

Прапор села Крюківщина

Гімн села Крюківщина

I

Для нас немає кращого села,
Як наша рідна Крюківщина.
Вона боролася й до волі йшла
Разом з тобою, ненько Україно.

Приспів

Ідуть, ідуть століття в небуття,
Та Крюківщина квітне, молодіє,
Ведуть її в оновлене життя.
Любов до Бога, мрії і надія.

II

Прадавній край наш славен у віках,
У ньому люди щирі, працьовиті,
Тримають долю у своїх руках,
Уміють радість у житті творити,

Приспів
III

Про тих тут пам’ять свято бережуть,
Хто нам життям своїм життям зберіг
Вони у назвах вулиць, у піснях живуть,
У світлих спогадах односельчан своїх.

Приспів

Слова – Миколи Іллюша

Історія села

Крюківщина - село розташоване за 16 км від м. Київ та за 1 км н залізничної станції Вишневе (раніше - Жуляни). Кількість населення - близько 10 тис. осіб, вулиць - 129. провулків - 11. Усього земель у межах адміністративно- територіальної одиниці Крюківщинської сільської ради - 1065 га.

З давніх-давен жили тут люди. Про це свідчать і підтвердження археологів про заселених земель ще за часів Київської Русі, і топоніміка навколо села урочищ Добрий Дуб, Криниця Дніприка, Журавлиця. У літописах є відомості, що раніше ця вкрита густими лісами місцевість була ареною князівських міжусобиць та побоїщ із навалами кочівників на підступах до Києва.

Відомо, що на горбах біля річок Дніприк, Віта, Сіверка, Кривківка в урочищі Турова долини були форпости Київської Русі. Свідками тих подій були дві могили, на яких пізніше стояли вітряки.

Крюківщина відома з XVII cт., але в той час село називалося Кривківщиною. Ось так було зафіксовано межі села в рукописі Софійського собору № 372 за 1701 р.: "Почавши від криниці Дніприка дорогою гатенською до долини Журавлиці і до доброго дуба при Журавлиці. Журавлицею в річку Гатенку. Гатенкою на низ до греблі Шахравсього, від греблі вгору річкою Кривківкою до дороги, яка веде через село Криківщину. Тою дорогою мимо грабового ліска вправо на кривківському полі, а вліво біля копців на шахрайській до вершини Турової долини до Києва повернувшись; Боярською дорогою мимо самої вершини Кривковки".

Є декілька версій щодо походження назви села. Кажуть, за кріпацтва біля села через ліс, де водилося багато круків, проходив чумацький шлях. Тому, лаштуючись до відпочинку, чумаки передавали по ряду: "Зупинка в Круківщині". Звідси - Крюківщина. Ще розповідають, що колись ці землі належали магнату Крюкову. Найочевидніше, що назва Кривківщина пов'язана із назвою річки Кривківка, яка тут протікала. А от коли відбулася трансформація назви із Кривківщина на Крюківщина, точно не встановлено.

З 1917 р. до меж Крюківщини включено село Шахравщина, назву якого ведуть від князя Шахрая, який жив на горі між Крюківщиною і Шахравщиною.

У XVII ст. тут поселився виходець із Молдови Давид, одружений на українці із Монастирища. Тому довгий час більшість жителів Шахравщини називалася Давиденками.

Певний час Крюківщина серед інших 20 тисяч сіл належала гетьману Івану Мазепі, який у своїй державотворчій діяльності значну увагу приділяв розвитку храмів і монастирів.

Тому "у власність Михайлівського Златоверхо-Київського монастиря ігумену Захарію Корниловичу 22 серпня 1699 р. було передане пусте село Крюківщина" (так значиться в рукописі "Опись краткая имений монастыря Златоверха Михайловского Киевского" за 1854 р.).

На той час у Крюківщині було 60 хат. Чимало з них топилося "по-чорному", тобто не мало димарів. Хати складалися з однієї кімнати та сіней, в яких утримувалася худоба. При житлах не було господарських будівель, дворів. У 416 осіб населення налічувалося 20 корів, 130 овець, 8 коней та безліч курей. Селяни вирощували овочі, мак, коноплі, гарбузи, жито.

У 1786 р. вийшов указ Катерини II про відбирання в казну від монастирів населених маєтків.

Якою була Крюківщина у середині XIX ст., допомагає уявити малюнок села, виконаний військовим лікарем, французом Д.П. Деляфлізом. На малюнку серед сільських будиночків зображено церкву і дзвіницю біля неї. Відомо, що це була дерев'яна Воздвиженська церква, споруджена в 1792 р. на місці попередньої. Її поправляли в 1808 р. та 1852 р., а в 1890 р. замість неї спорудили кам'яну.

Із матеріалу старої церкви збудували хату священику, який жив у ній деякий час. Коли для священика збудували кам'яну хату, то дерев'яну віддали під школу.

Церква була зруйнована в 1941 р. німецькою авіацією під час боїв за Київ. Після визволення села на церковному фундаменті спорудили Будинок культури.

У 2001 р. культова споруда була передана церковній громаді. Розпочалися реконструкція та відродження Хрестовоздвиженської православної церкви. Були проведені зовнішні та внутрішні роботи, зведено дзвіницю та куполи. Настоятелем храму з того часу і по сьогодні є протоієрей отець Димитрій (Д.М. Фурманець).

22 грудня 2005 р. на церкві було встановлено хрести та дзвони. Упорядковано територію біля церкви, зведено кам'яну огорожу.

У 2006 р. завершено алтарну частину храму дерев'яним іконостасом ручної роботи з писаними іконами.

Як свідчить довідкова література, в 1900 р. в Крюківщині мешкали 582 особи.

"В селі працювали вітряк, церква, кузня, корчма, магазин, тільки-но відкрита школа. Розміщувалася школа в старій хаті священика і мала 1-шу, 2-гу та 3-тю групи, де навчалися переважно хлопчики із Крюківщини та Юрівки. Навчанням було охоплено далеко не всіх дітей, тому 80 % населення села були неписьменними", - такі спогади про школу залишив Максим Кононович Степаненко.

Десь наприкінці XIX ст. в селі у вихідні та святкові дні люди почали збиратися, щоб послухати "Кобзар" Т.Г. Шевченка. Про це розповідав старожил села Данило Маркіянович Науменко.

У роки революції та громадянської війни в Крюківщині відбулося багато різних подій. Так, кривавою сторінкою в історію села увійшов прихід денікінців у 1919 р., тоді в селі замордували багато людей. Цього ж року в селі проголошено радянську владу, створено комнезам, комсомольську організацію. Почала діяти 4-річна загальноосвітня школа, в якій першими вчителями працювали Михайло Дмитрович Шипулін та Михайло Семенович Бабич, а першим піонервожатим - Павло Ситніченко. При школі діяли хоровий та драматичний гуртки, які з виступами бували в артилерійському училищі на Посту Волинському, в Хотові, Гатному.

Перші вибори до сільської ради відбулися в 1922 р. 19 грудня роком пізніше селяни Крюківщини організували сільськогосподарську артіль імені 1 Травня, в якій об'єдналися 14 найбідніших сімей

У 1926 р. в селі створена партійна організація, одним із перших секретарів партосередку обрано Запорожця.

У роки суцільної колективізації до Крюківщини прибув "двадцятип'ятитисячник" Павло Павлович Загорулько. Він і став першим головою крюківщинського колгоспу, який назвали "Червоний партизан". На той час у селі було 369 дворів і мешкало 1187 громадян.

Крюківщина не зазнала страшних лихоліть голодомору: дорослих годували обідом у колгоспі, дітям у школі давали сніданки. Виручав Київ, де можна було приторговувати на базарах. Але в селі залишилися спогади, як через село до Києва, брели опухлі від голоду люди з південних районів області. У 1933 р. до крюківщинського колгоспу прислали колісні трактори "Фордзони", сівалки, жниварки. Колгосп міцно стояв на ногах, був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. У 1939 р. збудували нову школу, яка була набагато просторішою за колишню.

Війна для крюківщинців розпочалася 22 червня 1941 р, коли вони почули вибухи в районі аеродрому в Святошино. Через село проходила лінія оборони Києва, на смерть стояли тут бійці 640-го стрілецького полку 147-ї і 206-ї стрілецьких дивізій.

На схід було вирішено евакуювати череду колгоспних корів. Довгих чотири місяці по крюківщинці добиралися до Поволжя. Очолювали їх у цьому поході Опанас Іларіонович Бабич та Григорій Іванович Сухов. Близько 310 жителів села воювали на фронтах Великої Вітчизняної, серед них генерал- майор танкових військ Трохим Кирилович Котирло. На його честь у 2016 році було перейменовано одну із центральных вулиць. Звільняючи рідну Крюківщину від ворога, загинув 21-річний лейтенант, льотчик Михайло Власович Ситніченко, іменем якого також названа одна з вулиць села.

Усього 125 крюківщинців не повернулися додому, 61 пропав безвісти. За мужність та відвагу 148 фронтовиків нагороджені орденами і медалями .

Багато бід заподіяли окупанти жителям Крюківщини. За період окупації села з 18 вересня 1941 р. по 6 листопада 1943 р. було спалено 102 хати, зокрема стару школу (колишню хату священика), в новій школі зробили конюшню, зруйнували громадські будівлі, насильно вивезли на роботу до Німеччини 39 осіб, одного закатували. Під час бомбардування німецькою авіацією вбито 191 особу, 17 односельчан за роки війни були в’язнями концтаборів.

Про події тих років нагадує пам'ятник біля сільської ради, на якому викарбувані імена крюківщинців, що не повернулися з важких фронтових доріг.

Щороку 9 Травня, на День Перемоги, до пам'ятника на мітинг приходять сивочолі ветерани Великої Вітчизняної війни, яких залишилося, на жаль, так мало. На початок 2017 р. у Крюківщині в живих налічувалося 2 учасника бойових дій Хоменко Олександр Павлович та Сандул Павло Зінькович.

У братській могилі на межі Крюківщини і Вишневого поховано 836 воїнів, серед них - Герой Радянського Союзу з Івановського області Микола Миколайович Балуков. На його честь названі вулиці у с. Крюківщині та м. Вишневому.

9 травня 2016 року в селі Крюківщина відбулися урочистості до Дня Перемоги біля Меморіалу загиблим односельчан у війні. На старому кладовищі було відкрито монумент на честь воїнів, які загинули обороняючи село в серпні 1941 році, а також воїнам, померлим у інфекційному госпіталі, дислокованому на території села в 1943-44 роках. На монументі були увіковічені імена 21 воїна.

У нелегкий післявоєнний період відбудовувався колгосп « Червоний партизан», який вже за 10 років став одним з кращих у районі. Голову колгоспу Бабича Опанаса Іларіоновича, колишнього фронтовика, кавалера двох орденів Слави, нагородженого за звитяжну працю орденом Леніна. А понад 30 крюківщинців були відзначені нагородами за відбудову господарства та сумлінну працю. Великою пошаною в селі користувалася свинарка колгоспу "Червоний партизан’ Савченко Єфросинія Іванівна, неодноразова учасниця Виставки досягнень народного господарства, яка нагороджена медаллю " За доблестный труд в Великой Отепчественной войне", дипломом І ступеня за вирощування поросят, почесними грамотами.

Усіхами наші селяни славилися і в післявоєнні роки. У селі виросла ціла плеяда передовиків. Понад 300 крюківщинців нагороджені орденами та нагородами.

Серед них - Ратошнюк Тетяна Павлівна, яка відзначена орденами Жовтневої революції і "Знак пошани" та медаллю "За доблестный труд", Носарчук Степанида Антонівна та Клименко Наталія, які нагороджені орденом Трудового Червоного прапора і медаллю "За доблестный труд"

У 1963 р. колгосп "Червоний партизан" був реорганізований у радгосп "Мічурінський, який у 1974 р., був приєднаний до радгоспу Тарасівський". У 1989 р. створений радгосп "Крюківщина".

У 1997 р. на підставі рішення загальних зборів працівників радгоспу було створено колективне сільськогосподарське підприємство "Крюківщина", яке було розпайоване між 219 його членами в 2000 р. Того ж року у результаті реформування КСП створилося TOB "Агрофірма Крюківщина" молочного напряму, директором якого є Тимченко Анатолій Миколайович.

Здавалося, у мирний час буденному та розміреному житті Крюківщини пролунало тривожне слово "Афганістан". Вісім крюківщинців гідно виконали свій інтернаціональний обов'язок у війні на території ДРА. Зараз в селі мешкають 23 воїна-інтернаціоналіста, які є прикладом мужності та витривалості.

Аварія на Чорнобильській АЕС у більшій чи меншій мірі стосується кожного з нас. Але доля багатьох, хто першим кинувся наперекір вогню, склалася нелегко. Багатьох ліквідаторів уже немає серед нас, інші - хворіють, але бойовий дух не втрачають. Нині у Крюківщині проживають 70 учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

На 30-ті роковини з дня трагедії на Чорнобильській станції за сприянням голови Крюківщинської сільської ради Кріпака А.П. та активних членів сільської організації (Павленко В.Г., Шимко. М.С., Шупік П. П) було відкрито Меморіал пам’яті ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС. Пам’ятник споруджений на честь людей, які пожертвували власним здоров’ям, життям та змогли протистояти катастрофі. На ньому викарбувані імена героїв – чорнобильців села Крюківщини.

Крюківщинці горді тим, що живуть серед нас жінки-легенди, паралімпійські призерки - свимволи успіху й стійкості: Юрковська Олена Юріївна - багаторазова чемпіонка та призер Паралімпійських ігор з біатлону і лижних гонок та Трифонова Світлана Миколаївна - паралімпійська лижниця, заслужений майстер спорту України з лижних перегонів.

В дитинстві після тяжких хвороб вони залишилися без ніг, але знайшли в собі сили перемогти всі негаразди і стати одним з кращих спортсменів у світі. Олена була визнана кращою спортсменкою ігор і нагороджена золотою 75-грамовою медаллю. Їй присвоєно найвищу нагороду України - звання "Герой України" з врученням Золотої Зірки та нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня. Це перша в історії України спортсменка, яка удостоєна звання спортивної зірки року.

Яскравою сторінкою в літопис Крюківщини вписана історія Крюківщинської загальноосвітньої школи I-III ступенів.

Повоєнна держава дбала про своє майбутнє, і вже в 1956 р. на північній окраїні села була збудована нова восьмирічна школа (нині в цьому приміщенні навчаються учні початкових класів).

Ось як писав Д. Білоус у збірці "Диво калинове": "Є на київській околиці восьмирічка в Крюківщині. Знаєш ти, чим відома школа ця всій великій Батьківщині?..."

Із вдячністю згадують крюківщинці імена директорів школи М.І. Бацюру, П.О. Лисуна, Г.Г. Генералову, 1.1. Лабунського, О.М. Бондаревську; вчителів В.Й. Покрашенко, В.Я. Покрашенка, Н.С. Цімох, О.С. Стеценко, С.П. Ділового, Н.О. Ляшенко, В.Г. Апляса, Г.І. Бабич, Г.М. Марченко, Л.С. Довженко, М.М. Привозіну, О.П. Хоменка, С.М. Нерослика, М.А. Синько, П.Р. Науменко, К.М. Литвин та багатьох інших.

Проте окремим рядком в історії школи проходить визначна робота вчительки української мови і літератури Рєпіної Ольги Федорівни, кавалера ордена «Знак Пошани». Завдяки її ініціативі та наполегливості в 1978 році створено пошуковий загін «Ліра» ,відкрито музей "Рядок, обірваний кулею" і висаджено Сад поетів. Її однодумець, художник, архітектор і поет О.М. Ларкіна сказала:

Поэтов Сад, на всей земле,

Во всей Вселенной нет такого.

Не одне покоління дітей загону "Ліра" вели пошукову роботу, збираючи матеріали про поетів, які загинули, захищаючи Батьківщину. Вже незабаром буде 40 років, як у Саду поетів біля школи була посаджена Д. Білоусом липа Івана Чумаченка. Горобину Олексію Лебедеву посадили В. Яворівський, Л. Горлач, Н. Кащук; калину Петру Артеменку - О. Ющенко; горобину Миколі Майорову - В. Яворівський, В. Моруга, Н. Кащук. Також пам'ятні деревця у Крюківщині висаджували руки С. Тальнюка, С. Зінчука, П. Щегельського, Д. Чередниченка, М. Влад, Л. Вишеславського. Бував у Саду Платон Воронько, який підтримував зв'язок із крю- ківщинськими школярами. Є в шкільном шкільному музеї автографи М. Тихонова, К. Симонова, С. Щипачова, К. Ваншенкіна, В. Каверіна, В. Азарова, М. Дудіна, доля яких була пов'язана дружбою із полеглими поетами.

До 25-річчя музею було відкрито оновлену експозицію, а в Саду поетів - пам'ятний знак. Вже немає з нами Ольги Федорівни і Олександри Миколаївни, на їх честь школярі посадили калину і ялину. Посаджено дуб на честь Расула Гамзатова, який дружив із Семеном Гудзенком і підтримував зв'язок із загоном "Ліра".

Жителі села із вдячністю згадують директора радгоспу "Крюківщина" Мельничука Бориса Даниловича та директора школи Сніцара Анатолія Івановича, завдяки зусиллям яких у 1993 р. виросла нова будівля загальноосвітньої школи.

На сьогодні в Крюківщинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів навчаються близько 1060 учнів із Крюківщини, Гатного, Вишневого.

Школа має світлі класи, спортзал, актовий зал, просторе подвір'я зі спортивним стадіоном та міні-майданчиком з футболу.

З 1968 р. в селі відкрито медамбулаторію на чолі з головним лікарем Б.Д. Рапопорт. Скільки поколінь дітей пройшло через дбайливі руки дитячої медсестри В.І. Петруньок, яка пропрацювала на одному місці більше 40 років. А незмінним лаборантом з того часу і по сьогодні є О.А. Радченко. Більше 30 років плідної праці у сфері охорони здоров’я віддали медсестри Т.В. Беба та НА Герасименко, головний лікар і терапевт Рудник Анатолій Адамович, дитячий лікар М.В. Регеда З 2003 року головним лікарем амбулаторії є Головіна Олена Євгенівна.

У 1973 р. в Крюківшині відкрито дитячий садок "Барвінок", першим керівником якого стала В.Л. Філатова. Дошкільний заклад відвідують близько 145 дітей. Групові та службові приміщення забезпечені необхідним інвентарем, сучасними меблями. Заклад очолює Н.В. Савенко. За її ініціативи та за підтримки Крюківщинського сільського голови А.П.Кріпака, у 2015 році розпочалося будівництво нового корпусу дитячого садка.

Яскраву сторінку в історію села вписав фольклорний гурт "Червона калина", створений у 2001 р. (художній керівник - Подолянець Аліса Олександрівна). та майстри декоративного-вижиткового мистецтва «Берегиня». 17 січня 2017 року виповнилося 15 років їхньої плідної творчості.

Першими учасниками колективу «Червона Калина» стали Тамара Сизова (керівник і організатор ансамблю), Віктор Богданов, Лідія та и Василь Клименки, Валентина Демиденко. У репертуарі ансамблю близько 100 пісень. Аматори виконують українські пісні, популяризують українські народні свята, відроджують традиції та звичаї нашого народу.

Колектив розширюється, адже до виступів долучається й молодь.

Вже традиційно з 1998 р. в Крюківщині у наступну неділю після свята Воздвиження (27 вересня) проводиться День села. У цей день до крюківщинців обов'язково приходять у гості їх найближчі родичі, друзі. Люди відчувають душевне тепло, а в оселях панують злагода і благополуччя.

На День села вітають довгожителів, молодят, новонароджених. Не забувають і про ветеранів війни та праці, сиріт, багатодітні сім’ї. Одне з традицій цього свята – присвоєння звання «Почесний житель села» мешканцям, які внесли особливий вклад у розвиток сільської громади, прославили село своїми досягненнями.

Звання удостоїлися 18 жителів Крюківщини, серед яких Трифонова С.М - параолімпійська чемпіонка з лижних гонок, Романчишин В. Г. – заслужений діяч культури і мистецтв України та багато інших.

Після цього свята залишається відчуття єднання, добра, радості, любові один до одного. Бо всі ми - велика родина, всі ми - жителі великого прекрасного села, витоки якого сягають у сиву давнину.

Щоб зробити побутові умови сприятливими та комфортними життєдіяльності населення села Крюківщини, велика увага приділяється питанням освітлення, опалення, дорогам та безпеці. Лише за 2016 рік в Крюківщині було замінено старі ліхтарі на енергоефективні ліхтарі ЛЕД; на територій села, в рамках програми «Безпечне село», були встановлені камери відеоспостереження; за 5 років замінено близько 90 % каналізаційні мереж на нові; здійснюється реконструкції тепло - і водопостачання.

У 2016 році розпочато будівництво твердопаливної котельні, а з метою забезпечення жителів села якісною питною водою збудовано 5 бюветів. Ця робота продовжується й надалі.

Неабиякі сили вкладаються у спортивний розвиток молоді - створюються різноманітні клуби та секції: греко-римська боротьби, футболу, баскетболу. Крюківщинці здобувають призові місця не лише в Україні, а й за межами. На території села проводяться різноманітні спортивні турніри.

Реалізуються соціальні програми, які націлені на допомогу дітям із незабезпечених сімей , інвалідам, дітям-сиротам. Разом з Крюківщинською сільської радою цьому сприяють благодійна організація «Почни з себе» та громадська організація «Прогресивна нація».

Для полегшення пересування мешканців Крюківщини відкрито декілька маршрутних сполучень з м. Київ (№ 723, № 368, № 820) та налагоджено регулярний пасажирський рух. У зв’язку з активною забудовою нових мікрорайонів села за сприянням Крюківщинського сільського голови А.П. Кріпака, організовано функціонування дитячого шкільного автобусного маршруту, яким школярі вчасно добираються з дому до школи.

Село Крюківщина розростається швидкими темпами, з’являються багато новобудов, і у жителів села виникає питання з приводу інфраструктури та соціального навантаження: поліклініки, школи, дитячих закладів, місць для відпочинку та оздоровлення, що є основними складовими для існування повноцінного життя села.

Тому генеральним планом Крюківщини передбачено зведення нових житлових комплексів, до яких включено будівництво нового корпусу школи, дитячих дошкільних закладів, реконструкція парку, будівництво спортивного комплексу і стадіону. Завдяки плідній співпраці Крюківщинської сільської ради з забудовниками заплановано також будівництво на території ЖК «Оранж Парк» дитячого садочку, як філії дошкільного закладу «Барвінок» Ведуться роботи по проектуванню нового приміщення медамбулаторії.

Село Крюківщина давно славиться своїми озерами. Це озеро «Верхнє» та «Купель». Вони привертають увагу своєю чистотою та флорою. Озеро «Верхнє» знаходиться на окраїнах села Крюківщини. Воно з’єднує між собою два населених пункти - село Крюковщину та село Гатне. В спекотні дні близько тисячі відпочиваючих мають змогу оцінити чистоту водойм. Гості, мешканці прилеглих сіл, односельчани приїжджають, щоб цікаво провести дозвілля та порибалити.

Крюківщинська сільська рада всіляко сприяє розвитку малого та середнього бізнесу, адже таким чином вирішується питання збільшення надходжень до сільського бюджету та створюються нові робочі місця.

У селі працюють такі підприємства : ТОВ "АМТТ", яке займається виробництвом вентилюючих фасадних систем, ТОВ " Оріон-Груп " - виробнича база з інженерного-технічного обслуговування у сільському виробництві ТОВ "Хімакс"- підприємство з утилізації та знищення неякісних алкогольних напоїв і тютюнових виробів, ТЦ "Домосвіт", 5 комунальних підприємств.

Саме з приходом нового, молодого та перспективного голови Кріпака Андрія Петровича розпочалися швидкі тепи розвитку села. Видозмінюється та покращується інфраструктура села, в декілька разів збільшився бюджет, створюються власні Комунальні підприємстві: «Благоустрій Крюківщини», «Новини Крюківщини», «Спорт Сервіс», «Управління капітального будівництва», « Єдине вікно». Завдяки його керівництву, робота депутатів та Крюківщинської сільської ради стала більш продуктивною й чіткою. Ставляючи перед собою щоденні цілі, влада орієнтована на результат, який створить всі необхідні умови для комфортного проживання мешканців в селі Крюківщина.

В урочищі отут блукали тури,

Щити гриміли княжої дружини.

В оцій землі, що зветься Крюківщина,

Під небом, що дзвінке, високе й вічне,

В парку, де пух тополь, каштанів свічі,

Бере початок пісня й Батьківщина

Т. Біла