Крюківщинська Сільська Рада

 

Загальні положення

станом на 12.02.2017 р.

Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

Перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»

Визначення термінів

З 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

  1. Пенсіящомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого Законом №1058 пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених Законом №1058.

Таким чином, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

  • пенсія за віком;
  • пенсія за інвалідністю внаслідок  захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
  • пенсія у зв’язку з втратою годувальника.
  1. Мінімальна пенсія – державна соціальна гарантія, розмір якої визначається Законом №1058 та постановами Кабміну України.
  2. Застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до Закону №1058 підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
  3. Персоніфікований облік у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування – організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Відповідно до Закону №1058 за час роботи, починаючи з 01.01.2004 р., для розрахунку пенсії зараховується тільки страховий стаж.

  1. Страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню згідно із Законом №1058 і за який сплачено страхові внески.
  2. Мінімальний страховий стаж – це страховий стаж, за наявності якого особа має право на призначення пенсії за віком, якщо вона досягла пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058. З 01.10.2011 р. мінімальний страховий стаж складає 15 років.
  3. Нормативний страховий стаж – це страховий стаж, який дає право на призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 01.10.2011 р. нормативний страховий стаж становить:
  • для чоловіків – 35 років;
  • для жінок – 30 років.
  1. Страхові внески – кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
  2. Мінімальний страховий внесок – сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
  3. Коефіцієнт страхового стажу – величина, що визначається відповідно до Закону №1058 для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
  4. Непрацездатні громадяни – особи, які досягли встановленого Законом №1058 пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1058.
  5. Соціальні послуги – послуги, що надаються особам за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, визначених Законом №1058.
  6. Уповноважений банк – банк, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду.

 

 

 

 

Умови виходу на пенсію за віком

станом на 01.05.2016 р.

Відповідно до п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 застраховані особи отримують право на пенсію за віком після досягнення пенсійного віку:

  • чоловіками – 60 років;
  • жінками – віку, встановленого абз.2 п.1 ст.26 Закону №1058,

а саме:

  • 55 років – які народилися до 30.09.1956 року включно;
  • 55 років 6 міс. – які народилися з 01.10.1956 р. по 31.03.1957 р.;
  • 56 років – які народилися з 01.04.1957 р. по 30.09.1957 р.;
  • 56 років 6 міс. – які народилися з 01.10.1957 р. по 31.03.1958 р.;
  • 57 років – які народилися з 01.04.1958 р. по 30.09.1958 р.;
  • 57 років 6 міс. – які народилися з 01.10.1958 р. по 31.03.1959 р.;
  • 58 років – які народилися з 01.04.1959 р. по 30.09.1959 р.;
  • 58 років 6 міс. – які народилися з 01.10.1959 р. по 31.03.1960 р.;
  • 59 років – які народилися з 01.04.1960 р. по 30.09.1960 р.;
  • 59 років 6 міс. – які народилися з 01.10.1960 р. по 31.03.1961 р.;
  • 60 років – які народилися з 01.04.1961 р. по 31.12.1961 р.,

при наявності страхового стажу не менше 15 років.

Жінка народилася 15.10.1959 р. У якому віці вона зможе вийти на пенсію? Чи буде зменшений розмір її пенсії?

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 жінкам встановлений пенсійний вік:

  • 58 років 6 міс. – які народилися з 1 жовтня 1959 р. до 31 березня 1960 р.

Крім того, Законом №1058 встановлено, що жінкам, які народилися в період до 31 грудня 1961 р. після виходу на пенсію встановлюється підвищення основного розміру пенсії на 2,5% за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058.

Таким чином, пенсійний вік жінки – 58 років 6 міс. Їй буде встановлено підвищення до пенсії за більш пізній вихід на пенсію в розмірі 17,5%.

Чи призначають пенсії тим, у кого немає необхідного стажу роботи?

Згідно ст.46 Конституції України кожен громадянин має право на допомогу держави, навіть якщо у нього немає необхідного стажу роботи.

Згідно з Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд (постанова Кабміну України від 02.04.2005 р. №261), право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам мають особи, які досягли віку 63 роки і які не мають права на пенсію відповідно до законодавства.

До досягнення зазначеного віку до осіб, які не мають права на пенсію, належать жінки 1958 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

  • 58 років – які народилися до 30 вересня 1953 р. включно;
  • 58 років 6 міс. – які народилися з 1 жовтня 1953 р. по 31 березня 1954 р.;
  • 59 років – які народилися з 1 квітня 1954 р. по 30 вересня 1954 р.;
  • 59 років 6 міс. – які народилися з 1 жовтня 1954 р. до 31 березня 1955 р.;
  • 60 років – які народилися з 1 квітня 1955 р. по 30 вересня 1955 р.;
  • 60 років 6 міс. – які народилися з 1 жовтня 1955 р. до 31 березня 1956 р.;
  • 61 рік – які народилися з 1 квітня 1956 р. по 30 вересня 1956 р.;
  • 61 рік 6 міс. – які народилися з 1 жовтня 1956 р. до 31 березня 1957 р.;
  • 62 роки – які народилися з 1 квітня 1957 р. по 30 вересня 1957 р.;
  • 62 роки 6 міс. – які народилися з 1 жовтня 1957 р. до 31 березня 1958 р.;
  • 63 роки – які народилися з 1 квітня 1958 р. по 31 грудня 1958 р.

 

 

Жінка (07.04.1957 року народження) звернулася до Пенсійного фонду за призначенням пенсії. Оскільки вона працювала в основному без офіційного оформлення, то для призначення пенсії не вистачило стажу. Співробітники Пенсійного фонду пояснили, що тільки в 62 роки жінка отримає право на державну соціальну допомогу. Чи правильно це?

У випадку, якщо особа не має 15 років страхового стажу, то органами соціального захисту населення їй може бути призначена державна соціальна допомога відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» №1727.

Так, жінки, які народилися з 01.04.1957 р. по 30.09.1957 р. і не отримують пенсію, за умови, що вони постійно проживають на території України, отримують право на призначення державної соціальної допомоги в 62 роки.

Таким чином, якщо страховий стаж жінки становить менше 15 років, то права на призначення пенсії вона не набуває. У цьому випадку після досягнення 62-річного віку жінка матиме право на призначення державної соціальної допомоги.

 

Особливості дострокового виходу жінок на пенсію за віком

Відповідно до п.7-2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 до 01.01.2015 р. право дострокового виходу на пенсію за віком мали жінки, яким виповнилося 55 років, при наявності 30 років страхового стажу і за умови звільнення з роботи.

У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до ст.27 з урахуванням ст.28 Закону №1058, зменшувався на 0,5% за кожний повний або неповний місяць дострокового виходу на пенсію. Таке зменшення діятиме протягом усього періоду призначення пенсії – довічно.

Якщо ж жінка, якій достроково призначено пенсію, до досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058, працевлаштувалася, виплата дострокової пенсії на час роботи припиняється. Однак після досягнення встановленого ст.26 Закону №1058 пенсійного віку розмір пенсії переглядається з урахуванням кількості повних місяців страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію.

Ще раз звертаємо увагу, що дана норма діяла до 01.01.2015 р.

Пенсіонерка оформила пенсію за віком в 55 років, а повинна була в 55 років 6 міс. Уже рік отримує пенсію. Чи має вона право працевлаштуватися?

Якщо пенсіонерка досягла встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 пенсійного віку (55 років 6 міс.), то вона має право працевлаштуватися без припинення виплати пенсії.

У 2014 р. жінка вийшла на дострокову пенсію. Її пенсія становила 82% від тієї, що вона могла отримувати. Після досягнення жінкою пенсійного віку (58 років) розмір пенсії залишиться 82% або складе 100%?

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668 була передбачена тимчасова можливість для жінок – до 1 січня 2015 року – за власним бажанням виходити на пенсію відразу після досягнення 55-річного віку. У цьому випадку розмір пенсії зменшувався на 0,5% за кожний повний або неповний місяць дострокового виходу на пенсію.

Якщо ж жінка, якій достроково призначено пенсію, до досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058, працевлаштувалася, виплата дострокової пенсії на час роботи припиняється. У цьому випадку після досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058, відсоток, на який зменшено розмір пенсії, переглядається з урахуванням кількості повних місяців страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію.

Таким чином, при виході на пенсію в 55 років розрахунковий розмір пенсійної виплати зменшений пенсіонерці на 18%. Таке зменшення діятиме протягом усього періоду призначення пенсії – довічно. Розмір пенсії може бути змінений тільки в разі працевлаштування в період з 55 років по 58 років. Причому під час роботи пенсія виплачуватися не буде.

Отже, перерахунок пенсії після досягнення 58 років буде проведений тільки в разі, якщо в період з 55 років по 58 років пенсіонерка буде працювати. Інших підстав для зміни розміру пенсії немає.

Відсоток, на який зменшено розмір пенсії, також може бути переглянуто з урахуванням відповідної кількості повних місяців страхового стажу, якщо пенсіонерка, якій достроково призначено пенсію, після досягнення загальновстановленого пенсійного віку (58 років) буде працювати і відмовиться від отримання пенсії.

Якщо ж пенсіонерка, якій достроково призначено пенсію і яку вона отримує, працевлаштується після досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058, то факт такої роботи ніяк не вплине на утримання відсотків (18%) за достроковий вихід на пенсію.

 

 

 

 

Страховий стаж

станом на 01.05.2016 р.

Зустрічаються два поняття, що стосуються стажу: трудовий і страховий стаж. Це не рівнозначні терміни, і їх слід розрізняти.

Під трудовим стажем розуміють весь період трудової діяльності. До 01.01.2004 р. враховується весь трудовий стаж, підтверджений відповідними документами. Основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. Весь трудовий стаж до 01.01.2004 р. прирівнюється до страхового.

Згідно ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески не менше, ніж мінімальний страховий внесок (визначається як добуток мінімальної заробітної плати за відповідний період і встановленої ставки внеску).

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи зараховується до страхового стажу як повний за умови, якщо сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо таку доплату не було здійснено, то до страхового стажу зараховується період пропорційно до сплаченої суми внесків.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених Законом №1058, - робота за Списком №1; робота в місцевостях, прирівняних до Крайньої Півночі.

Відомості про страховий стаж за період роботи з 01.01.2004 р. (дата набрання чинності Закону №1058) враховуються на підставі даних персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

До 01.01.2004 р. періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховуються для призначення пенсії, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (до набрання чинності Закону №1058).

Підтвердження стажу при призначенні пенсії. Згідно з чинним законодавством документами про стаж є:

  • трудова книжка;
  • відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Підставою для зарахування до стажу періодів роботи:

  • до 01.01.2004 р. є записи в трудовій книжці;
  • з 01.01.2004 р.дані персоніфікованого обліку.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (постанова Кабміну України від 12.08.1993 р. №637) трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

При відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються:

  • довідки;
  • виписки з наказів;
  • особові рахунки та відомості на виплату заробітної плати;
  • посвідчення;
  • характеристики;
  • письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання;
  • інші документи, що містять відомості про періоди роботи.

У випадках, коли документи не збереглися, підтвердження стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За період після 31.12.2003 р. діє наступне правило: для розрахунку пенсії враховується тільки страховий стаж, тобто період, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачено страхові внески в розмірі не менше мінімального (визначається як добуток мінімальної заробітної плати за відповідний період і встановленої ставки внеску).

Якщо ці вимоги не дотримані, то стаж або буде зарахований пропорційно до нарахованих сум, або необхідно здійснити доплату до мінімального страхового внеску.

Якщо ж внески не сплачено зовсім, то стаж не може бути зарахований, незважаючи навіть на наявність запису в трудовій книжці.

При оформленні пенсії пенсіонерці відмовили в заліку стажу за період з березня 2004 р. по листопад 2007 р. Підприємство, де вона працювала не сплатило страхові внески до Пенсійного фонду. Але є запис у трудовій книжці, який зроблено за всіма правилами (з посиланням на накази). Чи правомірна відмова?

Згідно Закону №1058 основні документи, що підтверджують стаж, - це:

  • трудова книжка;
  • дані персоніфікованого обліку.

Записи в трудовій книжці є підставою для заліку періодів роботи до 01.01.2004 р., а з 01.01.2004 р. – дані персоніфікованого обліку.

Після 31.12.2003 р. діє наступне правило: для розрахунку пенсії враховується тільки страховий стаж, тобто період, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачено страхові внески в розмірі не менше мінімального. Якщо ці вимоги не дотримані, то стаж або буде зарахований пропорційно до нарахованих сум, або самій застрахованій особі необхідно буде здійснити доплату до мінімального страхового внеску. Якщо ж внески не сплачено зовсім, цей стаж не може бути зарахований, незважаючи на наявність запису в трудовій книжці.

Відмова в заліку стажу за період з березня 2004 р. по листопад 2007 р. правомірна.

При призначенні пенсії в Пенсійному фонді заявнику відмовили в заліку одного з періодів стажу в зв'язку з некоректним записом в трудовій книжці. Як підтвердити стаж, якщо підприємство давно вже не існує?

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (постанова Кабміну України від 12.08.1993 р. №637) передбачено, що для підтвердження трудового стажу в таких випадках приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на виплату заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, що містять відомості про періоди роботи. Такі документи підприємства після його ліквідації повинні зберігатися в архівних установах.

У випадках, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Так, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних і з інших причин (крім надзвичайних ситуацій) трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які знають заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мають документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до Інструкції про порядок заповнення «Протоколу опитування свідків» особа, яка хоче підтвердити стаж, особисто звертається до управління Пенсійного фонду України за місцем проживання з відповідною заявою, де вказує стаж роботи, який підлягає встановленню на підставі показань свідків, а також П. І.Б. і адреси свідків, яких необхідно опитати. До заяви додаються документи, що підтверджують втрату документів підприємства та неможливості їх відновлення.

 

Заявник звернувся за призначенням пенсії за віком. Йому сказали, що необхідно деякі періоди стажу, зазначені в трудовій книжці, підтвердити довідками роботодавців. Чи правомірна вимога?

Згідно з чинним законодавством документами про стаж є трудова книжка та дані персоніфікованого обліку. Підставою для зарахування до стажу періодів роботи до 01.01.2004 р. є записи в трудовій книжці, а з 01.01.2004 р. – дані персоніфікованого обліку.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (постанова Кабміну України від 12.08.1993 р. №637) передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки та відомості на виплату заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, що містять відомості про періоди роботи. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Таким чином, вимоги Пенсійного фонду про надання довідок про періоди стажу можуть бути обумовлені тим, що записи про періоди роботи до 2004 р. неточні або неправильні, наприклад, не вказано номер/дата наказу, порушена хронологія записів, відсутня печатка або підпис посадової особи роботодавця.

Крім основної роботи заявниця працювала за сумісництвом. Як вплине ця робота на розмір пенсії?

Законом №1058 встановлено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім передбачених винятків – робота за Списком №1; робота в місцевостях, прирівняних до Крайньої Півночі. Отже, додатковий залік в стаж періоду роботи за сумісництвом не передбачений.

Однак, заробіток, отриманий під час роботи за сумісництвом, може брати участь в розрахунку розміру пенсії. Якщо це період до 01.07.2000 р., то необхідно надати довідку про отриману заробітну плату. Якщо ж заявниця працювала за сумісництвом після 30.06.2000 р., то відомості про заробіток містяться в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду. Крім самих відомостей про дохід, отриманий на роботі за сумісництвом або за договорами цивільно-правового характеру, необхідно подати до Пенсійного фонду довідки від підприємств, що підтверджують період роботи за сумісництвом, або оригінали договорів цивільно-правового характеру.

Доплата до суми страхових внесків

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України, доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Що це означає? У разі якщо застрахованою особою прийнято рішення про доплату до суми страхових внесків, то особа самостійно вибирає неповні місяці, за які вона має намір здійснити таку доплату, і визначає розмір доплати до страхових внесків, причому сума сплачених внесків за кожний місяць не може бути меншою, ніж мінімальний і більше максимального страхового внеску.

Відповідно до п.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 така доплата здійснюється згідно з формулою:

 

ЗД – сума заробітної плати застрахованої особи, розрахована виходячи із доплати за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати, грн.

Д – сума доплати до страхових внесків, грн.

Т – розмір (ставка) страхового внеску до солідарної системи на день отримання заробітної плати, %.

Таким чином, сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до Закону №1058 враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою:

 

ЗВ – сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до Закону №1058 враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

З – сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Законом №1058 за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

ЗД – сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу).

Так як Закон №1058 набрав чинності з 01.01.2004 р., то доплату до страхових внесків можна здійснити тільки з цієї дати.

Доплата до страхових внесків – один із способів збільшення показників коефіцієнта страхового стажу та індивідуального коефіцієнта заробітку пенсіонера і, отже, розміру пенсійних виплат. Доцільність здійснення такої доплати визначається в кожному конкретному випадку індивідуально.

Приклад.

Доплата до мінімального страхового внеску

За вересень 2014 року в страховий стаж зараховано 22 дня. Заробітна плата для обчислення пенсії становить 864,55 грн.

Індивідуальний коефіцієнт заробітку пенсіонера в вересні 2014 р. визначається наступним чином:

так як заробітна плата в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за вересень 2014 р. становить 3136,51 грн.

Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімальної заробітної плати і розміру (ставки) страхового внеску на день отримання зарплати.

Так як мінімальна зарплата у вересні 2014 року – 1218 грн., а ставка страхового внеску – 34,7%, то мінімальний страховий внесок становить 422,65 грн.

Було сплачено страхових внесків в розмірі 300 грн. (864,55 грн. х 34,7%). Доплата до мінімального страхового внеску 122,65 грн. (422,65 грн. – 300 грн.).

Після здійснення доплати до мінімального страхового внеску зарплата для обчислення пенсії буде вже 1218 грн., а, отже, коефіцієнт заробітної плати складе:

Крім того, вересень 2014 р. буде зараховано до страхового стажу як повний.

Крім трудової діяльності, до страхового стажу можуть входити і інші періоди.

Страховий стаж і період перебування на обліку в центрі зайнятості

Згідно п.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 особи, які підлягають соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримували допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації (крім, одноразової виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), мають право на залік цього часу до трудового стажу.

Період отримання допомоги по безробіттю підтверджується:

  • до 01.01.2010 р. на підставі відповідного запису в трудовій книжці, внесеної органом державної служби зайнятості та засвідченої підписом посадової особи та печаткою;
  • з 01.01.2010 р.довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

При розрахунку коефіцієнта заробітної плати для призначення пенсії в період отримання допомоги по безробіттю враховується заробітна плата в мінімальному розмірі.

Заявниця з 23.07.2001 р. по 27.12.2002 р. була зареєстрована в центрі зайнятості як особа, яка шукає роботу. 30.07.2001 р. отримала статус безробітного. З 21.08.2001 р. по 15.08.2002 р. отримувала допомогу з безробіття. Чи зараховується до страхового стажу період перебування в центрі зайнятості без отримання допомоги по безробіттю з 23.07.2001 р. по 20.08.2001 р. та з 16.08.2002 р. по 27.12.2002 р.?

Згідно ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Закону №1058, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 період отримання допомоги по безробіттю зараховується до стажу роботи. До страхового стажу буде зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 21.08.2001 р. по 15.08.2002 р., а періоди, коли така допомога не виплачувалася, до страхового стажу зараховуватись не будуть.

Страховий стаж і навчання

За період до 01.01.2004 р. згідно п.«д» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. У стаж зараховується лише період з денною формою навчання.

Час навчання підтверджується дипломами, свідоцтвами, посвідченнями, а в разі їх відсутності – довідками або іншими документами, які видані на підставі архівних даних і містять відомості про тривалість навчання (закінчення повного навчального курсу або окремих його етапів). Слід звернути увагу на те, що до трудового стажу не зараховується:

  • час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах на заочній або вечірній формі навчання;
  • період перебування в академічній відпустці студентів вищих і середніх спеціальних навчальних закладів;
  • час навчання на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах;
  • час навчання, визначений на підставі показань свідків;
  • період відпустки, який надавався після закінчення вищого або середнього спеціального навчального закладу.

Чи зараховується час навчання в технікумі до трудового стажу?

Відповідно до Закону №1788 в стаж роботи зараховується навчання в період до 01.01.2004 р. в вищих навчальних закладах. При цьому до стажу зараховується лише період з денною формою навчання. У трудовий стаж не зараховується період навчання з 01.01.2004 р., так як з цього моменту діє правило заліку стажу за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» технікум – це вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації.

Заявник з 1970 р. по 1975 р. навчався в технікумі (денна форма) за фахом «ветеринар». Чому Пенсійний фонд зробив запит до технікуму для підтвердження періоду навчання?

Так як час навчання в технікумі становить до 4-х років, а в дипломі зазначено 5-річний період навчання, то, можливо, перебування в академічній відпустці, який не підлягає заліку в стаж. Для перевірки даного факту Пенсійним фондом направлено запит до навчального закладу.

У 1979 році заявниця вступила на підготовче відділення вищого навчального закладу і проходила там навчання протягом року, про що є запис у трудовій книжці. Чи зараховується цей період до стажу для призначення пенсії?

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 до стажу роботи зараховується навчання до 01.01.2004 р. в вищих навчальних закладах. Документи, які можуть бути підставою для заліку стажу, - це:

  • диплом;
  • свідоцтво;
  • посвідчення,

а в разі їх відсутності – довідки та інші документи, видані на підставі архівних даних і містять відомості про тривалість навчання (закінчення повного курсу або окремих його етапів).

Так як законодавчо встановлено, що документи про навчання повинні свідчити про закінчення навчального курсу або його етапів, а підготовчі курси не передбачають після закінчення навчання видачі такого документа, то даний період в трудовий стаж зараховано бути не може.

Страховий стаж і час проходження військової служби

Відповідно до п.«в» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 в період до 01.01.2004 р. підлягає заліку в стаж роботи час проходження військової служби, перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки і внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.

Основним документом, надавши який пенсіонер отримує право на залік в стаж військової служби, є військовий квиток. Якщо з яких-небудь причин він не зберігся, то його альтернативою можуть бути довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінтрансзв'язку, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПА, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань або довідки архівних і військово-лікувальних установ.

З 01.01.2004 р. період проходження військової служби також входить до страхового стажу.

Відповідно до п.8 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 особи, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

При розрахунку коефіцієнта заробітної плати для призначення пенсії в період проходження військової служби враховується заробітна плата в мінімальному розмірі.

Слід мати на увазі, що тримісячна відпустка після строкової служби заліку в стаж не підлягає.

Страховий стаж і період догляду за малолітніми дітьми

Відповідно до п.«ж» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 в період до 01.01.2004 р. в стаж роботи зараховується період догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не більше ніж до досягнення кожною дитиною трирічного віку.

Згідно з п.11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабміну України від 12.08.1993 р. №637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини – свідоцтва про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною трирічного віку мати не працювала.

Документами, що підтверджують те, що до досягнення дитиною трирічного віку мати не працювала, є:

  • виписка з трудової книжки;
  • відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією.

Що ж стосується працюючих матерів, то відповідно до ч.3 ст.181 Кодексу законів про працю відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і відпустка без збереження заробітної плати зараховується до стажу роботи.

Таким чином, до 01.01.2004 р. особи, які йшли у відпустку по догляду за дитиною з робочого місця, могли розраховувати на зарахування в стаж відпустки по догляду як до трьох років, так і до шести років (за медичним висновком).

Непрацюючим матерям враховувався час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

З 01.01.2004 р. всі, хто отримував соцдопомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (а після її скасування отримують допомогу при народженні дитини), підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, відповідно, цей період включається до страхового стажу. Страхові внески в даному випадку перераховує держава в мінімальному розмірі. Догляд за дитиною до шести років за медичними показаннями до страхового стажу не входить.

Заявниця – мати 4 дітей, страховий стаж становить близько 22 років. Чи можливий залік періоду догляду за дітьми додатково до трудового стажу?

У період до 01.01.2004 р. в стаж роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною трирічного віку. Якщо в період догляду за дитиною до трирічного віку мати перебувала в трудових відносинах, тобто за місцем роботи їй було надано відповідну соціальну відпустку або вона фактично працювала в даний період, зазначений час додатково (понад наявного) в стаж не зараховується.

Так як згідно із записами у трудовій книжці після народження дітей і досягнення ними трирічного віку заявниця перебувала в трудових відносинах, то додаткового заліку період догляду за дітьми не підлягає.

Заявниця – мати двох дітей (двійня). Чи буде період догляду за дітьми зарахований до стажу в подвійному розмірі?

У період до 01.01.2004 р. в стаж роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною трирічного віку.

В даному випадку діти-двійнята досягли трирічного віку одночасно. Тому заліку в стаж підлягає тільки 3 роки.

Слід пам'ятати, що якщо в період догляду за дитиною до трьох років заявниця перебувала в трудових відносинах, тобто за місцем роботи їй було надано відповідну соціальну відпустку, зазначений час додатково (понад наявного) в стаж не зараховується.

Страховий стаж і відпустка по вагітності та пологах

Починаючи з 01.07.2013 р. до бази нарахування єдиного соціального внеску входять суми допомоги по вагітності та пологах. Оскільки до 01.07.2013 р. внески з допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами не нараховувалися і не сплачувалися, то період перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами до зазначеної дати не підлягає заліку до страхового стажу.

Страховий стаж і час догляду за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом, пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку.

Відповідно до п.«є» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 в період до 01.01.2004 р. в стаж роботи для призначення пенсії зараховується час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Згідно ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 в період догляду після 31.12.2003 р. право на залік стажу має один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

Період догляду до 01.01.2005 р. встановлюється на підставі наступного пакета документів:

  1. Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду.

Такий документ складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей, отриманих від органів місцевого самоврядування, органів управління житловим фондом, в результаті опитування сусідів і осіб, за якими здійснюється догляд.

  1. Документи, які засвідчують факт інвалідності.

Це можуть бути:

  • виписка з акта огляду медико-соціальної експертної комісії;
  • медичне заключення;
  • посвідчення одержувача допомоги;
  • довідка органів праці та соціального захисту населення.
  1. Документи, що підтверджують вік особи, за яким здійснюється догляд (свідоцтво про народження, паспорт).

Час догляду після 31.12.2004 р. зараховується до страхового стажу за умови отримання допомоги (компенсації) в органах праці та соціального захисту населення. За інформацією про отримання такої допомоги містяться в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Заявник є опікуном онука. Чи ввійде цей період до страхового стажу при призначенні пенсії?

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 на залік до страхового стажу має право один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, якщо така непрацююча працездатна особа отримує допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

Статтею 1 Закону №1058 визначено, що непрацездатними є особи, які досягли встановленого Законом №1058 (ст.26) пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію по втраті годувальника.

Таким чином, право на залік в стаж набуває тільки опікун, який не досяг пенсійного віку (або не є одержувачем пенсії по інвалідності), фактично здійснює догляд за дитиною-інвалідом і отримує в зв'язку з цим допомогу (компенсацію) в органах праці та соціального захисту населення.

Отже, одного факту опікунства недостатньо для заліку в страховий стаж часу догляду за онуком.

Заявниця-пенсіонерка у віці 62 років. Вона проживає разом з матір'ю, яка потребує догляду, так як їй більше 80 років. Чи має заявниця право на залік в стаж періоду догляду за матір'ю?

Згідно ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 право на залік до страхового стажу мають непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

Статтею 1 Закону №1058 визначено, що непрацездатними особами є особи, які досягли встановленого Законом №1058 (ст.26) пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію по втраті годувальника.

Таким чином, право на залік до страхового стажу часу догляду за престарілим набуває тільки особа, яка не досягла пенсійного віку, не є одержувачем пенсії по інвалідності, фактично здійснювала (здійснює) догляд за престарілим і отримує в зв'язку з цим виплати в органах праці та соціального захисту населення.

Так як заявниця досягла пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058, і є непрацездатною, то вона не набуває права на залік до страхового стажу часу догляду за матір'ю.

Заявник (вік 58 років) вже 9 років доглядає за матір'ю-інвалідом I групи, отримує допомогу в органах праці та соціального захисту населення. Чи входить йому до стажу догляд за матір'ю?

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 право на залік до страхового стажу мають непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за інвалідом I групи, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

Статтею 1 Закону №1058 визначено, що непрацездатними особами є особи, які досягли встановленого ст.26 Закону №1058 пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію по втраті годувальника.

Таким чином, право на залік в стаж набуває тільки непрацююча працездатна особу, яка здійснює догляд за інвалідом I групи і отримує в зв'язку з цим виплати в органах праці та соціального захисту населення.

Отже, заявник має право на залік часу догляду за матір'ю-інвалідом I групи до страхового стажу, так як він не досяг пенсійного віку, не є одержувачем пенсії по інвалідності або по втраті годувальника, здійснює догляд за інвалідом I групи і отримує допомогу, призначену відповідно до законодавства.

Страховий стаж і добровільна участь у системі державного пенсійного страхування

З 1 січня 2004 року згідно з ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до ст.11 Закону №1058, а також іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають і працюють в Україні, і громадяни України, які живуть і працюють за кордоном, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на підставі договору про таку добровільну участь.

Таким чином, укласти такий договір можуть всі незастраховані державою особи: безробітні, студенти або ті, хто працює за кордоном. Найчастіше цим правом користуються особи, які залишилися без роботи незадовго до настання пенсійного віку.

Для того, щоб взяти участь в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особа подає до органу фіскальної служби за місцем проживання заяву про добровільну участь.

З особою, яка надала заяву про добровільну участь, органом фіскальної служби укладається договір у строк не більше 30 календарних днів з дня отримання заяви. Договір набирає чинності з дня підписання.

Особа сама для себе визначає розмір страхового внеску, причому сума сплачених внесків за кожний місяць не може бути меншою мінімального страхового внеску і більше максимального, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску.

Договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата суми страхових внесків за попередні періоди, коли особа не підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, починаючи з 01.01.2004 р.

Сплачувати страхові внески потрібно у строки, визначені договором, але не рідше одного разу на квартал. Договором може передбачатися одноразова сплата страхових внесків за попередні періоди.

У заявника недостатньо страхового стажу для призначення пенсії в мінімальному розмірі. Чи може він самостійно внести до Пенсійного фонду внески за роки, яких бракує для заліку їх до страхового стажу?

Відповідно до ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 особи, які досягли 16-річного віку і які не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, наприклад, не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями або не є приватними підприємцями, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (до солідарної системи).

Термін і умови добровільної участі в солідарній системі. Визначаються договором, укладеним між особою і фіскальною службою. При цьому термін дії договору не може становити менше одного року.

Для укладення договору про добровільну участь у солідарній системі особі необхідно звернутися із заявою до органів фіскальної служби за місцем проживання.

В термін не пізніше 30 днів з моменту отримання заяви укладається безпосередньо сам договір між особою і фіскальною службою про добровільну участь.

Розміри страхових внесків, які підлягають сплаті, встановлюються в договорі і визначаються особою (платником), але вони не можуть становити менше мінімального і більше максимального страхового внеску.

Сплата поточних страхових внесків здійснюється не рідше одного разу на квартал в розмірі, встановленому в договорі про добровільну участь, до 20-го числа місяця, наступного за останнім календарним днем ​​попереднього кварталу.

Договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою страхових внесків за попередні періоди, починаючи з 01.01.2004 р. (моменту впровадження системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування).

Одноразова сплата страхових внесків за попередні періоди здійснюється однією сумою протягом 10 днів з моменту підписання договору про добровільну участь.

 

Пенсіонер звільнився з підприємства. Так склалися обставини, що він не зміг допрацювати до перерахунку 2 місяці. Чи може пенсіонер самостійно доплатити внески до Пенсійного фонду і звернутися за перерахунком?

Добровільна сплата внесків до Пенсійного фонду здійснюється особами, що уклали договір добровільного страхування. Відповідно до ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 право на добровільну участь у системі державного пенсійного страхування мають особи, які досягли 16-річного віку, не є пенсіонерами і не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Таким чином, пенсіонер не має права здійснювати добровільну сплату внесків до Пенсійного фонду.

При цьому Законом №1058 встановлено, що в разі, якщо пенсіонер після призначення (останнього перерахунку) пенсії продовжував працювати і придбав менше 24 місяців страхового стажу, то перерахунок пенсії також можна здійснити. Але він буде проведений не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) пенсії з урахуванням набутого страхового стажу та заробітної плати, з якої призначено (перераховано) пенсію.

При цьому перерахунку зміні підлягає тільки коефіцієнт страхового стажу та, можливо, доплата за понаднормовий стаж.

 

 

 

 

 

Розмір пенсії

 

Розмір пенсійних виплат станом на 01.05.2016 р.

Згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого Законом №1058 пенсійного віку.

При призначенні пенсії її складовими можуть бути:

  • основна (розрахункова) пенсія за віком – ПР;
  • доплата за понаднормовий стаж – НСТ;
  • пільгова («статусна») надбавка – НЛ;
  • щомісячна державна адресна допомога – ПС.

Таким чином, розмір пенсії визначається за формулою:

П – розмір пенсії за віком, грн.

Розглянемо ці складові пенсії.

Основна пенсія за віком

Розрахунок розміру основної пенсії за віком проводиться за нормами ст. 25, 27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 з урахуванням:

  • наявного страхового стажу – коефіцієнт страхового стажу КС;
  • заробітку застрахованої особи – індивідуальний коефіцієнт заробітної плати КЗ СР пенсіонера;
  • середньої заробітної плати в Україні, яка застосовується для призначення пенсії – показник середньої заробітної плати ЗС працівників, зайнятих в галузях економіки України, за три роки, що передують року призначення пенсії (для пенсій, призначених до 01.01.2012 р. – за рік, що передує року призначення пенсії).

Розмір основної пенсії за віком визначається за формулою:

Середня зарплата ЗС в Україні

При призначенні страхової пенсії використовується показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади в галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів. Це закріплено ст.40 Закону №1058 та постановою правління Пенсійного фонду №4-4 від 01.02.2008 р. При визначенні цього показника використовуються дані про середню заробітну плату і середню чисельність застрахованих осіб. Джерелом цих відомостей є дані, що містяться в звітності платників страхових внесків.

Так як в заробітну плату для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), що отримуються застрахованою особою, на які були нараховані та фактично сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини (це 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), то дані статистики цьому показнику не відповідають.

Довідково.

У своєму листі від 23.08.2011 р. №17708/03-40 Пенсійний фонд України роз’яснив поняття «середня заробітна плата» і «показник середньої заробітної плати».

Поняття «середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України» та «показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески» тотожні.

Частиною 2 ст.40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 у 2003 році передбачено поняття «середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України», поняття «середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні» в редакції Закону №1058 2007 р.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про призначення та індексацію пенсій» від 14.05.2013 р. №231 внесено зміну до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 такого змісту: слова «середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні» замінити словами «середня заробітна плата (дохід) в Україні».

Ступінь впливу середньої заробітної плати ЗС в Україні на розмір пенсії

Основний (розрахунковий) розмір пенсії визначається як добуток наступних складових:

  • середня заробітна плата (дохід) ЗС на одну застраховану особу в цілому по Україні, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;
  • індивідуальний коефіцієнт заробітної плати КЗ СР;
  • коефіцієнт страхового стажу КС.

При розрахунку розміру пенсії особам, які вийшли на пенсію, наприклад, в 2013 році, використовувалася середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за 2010-2012 рр. – 2368,70 грн. (2010 р. – 1982,63 грн., 2011 року – 2370,53 грн., 2012 року – 2752,95 грн.). Особам, які вийшли на пенсію в 2014 році, — середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за 2011-2013 рр. – 2700,98 грн. (2011 р. – 2370,53 грн., 2012 р. – 2752,95 грн., 2013 р. – 2979,46 грн.).

Якщо припустити, що у пенсіонера, який вийшов на пенсію в 2013 р., і пенсіонера, який вийшов на пенсію в 2014 р., однакові індивідуальний коефіцієнт заробітку КЗ СР і коефіцієнт страхового стажу КС (КЗ = 1,83235; КС = 0,4995), то розмір основної пенсії становить:

  • в 2013 р. – ПР = 2368,70 х 1,83235 х 0,4995 = 2167,97 грн .;
  • в 2014 р. – ПР = 2700,98 х 1,83235 х 0,4995 = 2472,10 грн.

Таким чином, розмір пенсії осіб, які вийшли на пенсію пізніше, при однаковому стажі і рівні заробітної плати вище. В даному випадку вище на 304,13 грн. (на 14%).

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати КЗ СР

Визначається за формулою:

СК – сума коефіцієнтів заробітної плати.

К – кількість розрахункових значень.

КЗі – коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії.

ЗВі – сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), грн.

ЗСі – заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), грн.

Таким чином, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати КЗівизначається шляхом ділення суми заробітної плати, яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за кожен місяць, що бере участь в розрахунку, на заробітну плату (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).

Наприклад, зарплата в серпні 2003 р. становила 700 грн., а заробітна плата в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні в серпні 2003 р. – 374,16 грн. Порахуємо коефіцієнт заробітку за цей місяць:

Таке співвідношення підраховується для кожного місяця.

Остаточний коефіцієнт заробітної плати (середньоарифметичний коефіцієнт заробітку) КЗ СР застрахованої особи відповідно до наданих даних про зарплату визначається шляхом додавання всіх отриманих щомісячних коефіцієнтів заробітної плати з подальшим розподілом на кількість розрахункових місяців.

Заробіток ЗВі, що використовується для обчислення пенсії

З 15.04.2016 року відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 при визначенні розміру пенсії використовуються відомості про заробітну плату:

  • за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 року, тобто всі дані персоніфікованого обліку;
  • за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв:
  • за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами (відомостями про нарахування чи виплати заробітної плати, особовими рахунками);
  • в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців.

Для цього в пенсійній справі використовуються:

  • індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000 р. (довідка з системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду);
  • за вибором пенсіонера, довідка про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців підряд по 30.06.2000 р. (це не обов’язково період роботи на одному підприємстві, головне правило – п’ять років підряд).

При виборі 60 місяців для довідки про заробітну плату слід пам’ятати – немає невигідних років, для кожного окремого факту призначення пенсії потрібно здійснювати індивідуальний розрахунок коефіцієнта заробітної плати застрахованої особи. Він визначається шляхом ділення суми заробітної плати, яка враховується для обчислення пенсії за кожен місяць, що бере участь в розрахунку, на заробітну плату (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати.

Наприклад, січень 1980 року:

  • заробіток згідно з довідкою – 0,00173;
  • заробітна плата в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні – 0,00155.

Таким чином, коефіцієнт заробітної плати за січень 1980 року – 1,11613.

Остаточний коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи згідно з наданими документами визначається шляхом додавання всіх щомісячних коефіцієнтів заробітної плати з подальшим розподілом на кількість значень, що беруть участь в розрахунку.

Маючи в своєму розпорядженні відомості про заробітну плату в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні та, порівнявши ці значення з величиною заробітку, зазначеного в довідці, можна зробити висновок про найбільш оптимальний вибір.

Отже, весь заробіток з 01.07.2000 р. в будь-якому випадку буде брати участь в розрахунку пенсії. Крім того, пенсіонер має право додатково надати довідку про заробіток за п’ять років стажу підряд в період по 30.06.2000 р.

Заробітна плата застрахованої особи для обчислення пенсії за період по 30.06.2000 р. враховується на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за умови її підтвердження первинними документами (відомостями про нарахування заробітної плати, особовими рахунками). Закон №1058 не встановлює обмежень для числа місць роботи, за якими визначається заробітна плата.

Головне правило – такі довідки сукупно повинні містити дані про заробіток за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд. За період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000 р., зарплата для обчислення пенсії визначається за даними системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (індивідуальні відомості про застраховану особу – форма ОК-5).

У заробітну плату для обчислення пенсії включаються виплати, з яких, відповідно до Закону №1058, фактично сплачено страхові внески.

Гранична величина заробітної плати, яка використовується для обчислення пенсії, обмежується величиною зарплати, що оподатковується страховими внесками, наприклад, за період:

  • з 01.07.1998 р. по 28.02.2001 р. – 1000 грн.;
  • з 01.03.2001 р. по 30.04.2002 р. – 1600 грн.;
  • з 01.05.2002 р. по 31.05.2003 р. – 2200 грн.;
  • з 01.06.2003 р. по 31.12.2004 р. – 2660 грн.

Що це означає? Зарплата в серпні 2003 р. становила 3000 грн. У цьому місяці заробітна плата в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні – 374,16 грн. Через обмеження зарплати для обчислення пенсії при розрахунку коефіцієнта заробітку використовується сума зарплати, з якої сплачено страхові внески, в розмірі 2660 грн., а не 3000 грн., які отримав працівник.

Отже, коефіцієнт зарплати за серпень 2003 р. визначається наступним чином:

В результаті обмеження величини заробітку, використовуваного для обчислення пенсії, в розрахунку не були враховані 340 грн.

З 01.01.2016 р. гранична величина заробітної плати, яка бере участь в розрахунку пенсії, обмежується максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до законодавства в розмірі 25 мінімальних заробітних плат.

За період, в якому таке обмеження не застосовувалося (до 01.07.1998 р.), заробітна плата для визначення розміру пенсії враховується відповідно до раніше діючого законодавства, але вона не повинна перевищувати 5,6 розміру середньої зарплати в Україні на день отримання виплат. Простіше кажучи, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати пенсіонера в період до 01.07.1998 р. не може бути більше 5,6.

Середньомісячна заробітна плата ЗСі в Україні

Пенсійний фонд України при призначенні і перерахунку пенсій за періоди роботи до 2003 р. застосовує показники середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, передбачені в постанові Кабміну України від 20.11.2003 р. №1783 «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян».

Починаючи з 2003 р. проведення розрахунків по визначенню середньомісячної заробітної плати в галузях національної економіки для призначення пенсій здійснювалося відповідно до тимчасової методики, затвердженої наказом Держкомстату, Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 31.12.2003 р. №472/352/398, постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1, а з 2008 р. – відповідно до Порядку визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 враховується для нарахування пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 01.02.2008 р. №4-4.

Державною службою статистики визначається середньомісячна заробітна плата штатних працівників за видами економічної діяльності від загального фонду оплати праці на підприємствах, установах та організаціях. Ця заробітна плата для призначення та перерахунку страхових пенсій не використовується.

Коефіцієнт страхового стажу КС

Розрахунок коефіцієнта страхового стажу КС згідно ст.25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058 здійснюється за формулою:

СМ – сума місяців страхового стажу;

ВС – визначена відповідно до Закону №1058 величина оцінки року страхового стажу:

  • 1,35% — для учасників тільки солідарної системи;
  • 1,08% — для учасників двох систем: солідарної та накопичувальної.

Слід врахувати, що за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Коефіцієнт страхового стажу КС не може перевищувати 0,75, а для осіб, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими або особливо важкими умовами праці за Списком №1, — 0,85.

Приклад.

Страховий стаж становить 38 років, тобто СМ = 456 міс.

Оптимізація розрахунку середнього коефіцієнта заробітної плати КЗ СР

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата для розрахунку пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абз.3 ч.1 ст.24 Закону №1058, тобто періодів, протягом яких особа, яка підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю, крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, або матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, і будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що ці періоди в сумі складають не більше ніж 10% тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до п.8,13 і 14 ст.11 Закону №1058:

  • періоди проходження строкової військової служби в Збройних силах України, СБУ, інших утворених відповідно до законодавства України військових формуваннях, а також в органах внутрішніх справ України, за період з 1 січня 2005 року;
  • час отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а після його скасування допомоги при народженні дитини, за період з 1 січня 2005 року;
  • час фактичного догляду (за період з 1 січня 2005 року і за умови, що такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства):
  • непрацюючого працездатного батька (матері) за дитиною інвалідом;
  • непрацюючих працездатних осіб за інвалідом I групи або престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку.

Період, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, не може бути менше ніж 60 місяців.

Відстрочка виходу на пенсію

Згідно ст.29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до Закону №1058, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058, побажала продовжити працювати і отримувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, нарахованого відповідно до ст.27 Закону №1058, на такий відсоток:

  • на 0,5% за кожний повний місяць страхового стажу в разі, якщо особа відстрочила вихід на пенсію менше ніж на 60 місяців;
  • на 0,75% за кожен повний місяць страхового стажу в разі, якщо особа відстрочила вихід на пенсію більш ніж на 60 місяців.

Приклад.

Після досягнення 60-річного віку заявник не звернувся за пенсією і відпрацював ще 24 місяці (2 роки). Основна пенсія, нарахована відповідно до ст.27 Закону №1058, становить 2520 грн.

Відповідно до оновленої норми ст.29 Закону №1058 сума підвищення – 12% (24 міс. * 0,5%), тобто буде дорівнювати 302,40 грн. (2520 грн. * 12%).

Таким чином, пенсія складе 2822,40 грн. (без урахування доплати за понаднормовий стаж та пільгової надбавки до пенсії).

Приклад.

Заявник відстрочив вихід на пенсію на 65 місяців (5 років 5 міс.). Сума пенсії, нарахованої за ст.27 Закону №1058, становить 2520 грн.

Тоді сума підвищення – 850,50 грн.

(2520 грн. * 60 міс. * 0,5% + 2520 грн. * 5 міс. * 0,75%).

Таким чином, пенсія складе 3370,50 грн. (без урахування доплати за понаднормовий стаж та пільгової надбавки до пенсії).

При цьому підвищення пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.

Відстрочити вихід на пенсію дозволяється навіть на один-два місяці. Мінімальний і максимальний періоди відстрочки не передбачені.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668 встановлено нові правила відстрочки виходу на пенсію. Тепер при досягненні пенсійного віку не потрібне звернення до Пенсійного фонду із заявою про відстрочення призначення пенсії. Пенсіонер може звернутися за пенсією тільки тоді, коли сам прийме рішення про її призначення (незалежно від звільнення).

Крім того жінкам, які народилися до 31 грудня 1961 року, буде виплачуватися надбавка в розмірі 2,5% за кожні півроку більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.

Приклад.

Жінці, яка має право вийти на пенсію за віком в 55 років 6 міс. в березні 2012 р., нарахували основну пенсію на підставі ст.27 Закону №1058 у розмірі 1710 грн. при наявності страхового стажу 30 років.

З огляду на підвищення пенсій жінок в перехідний період, вона буде отримувати 1752,75 грн. (1710 грн. + 1710 грн. * 2,5% = 1710 грн. + 42,75 грн.).

Слід ще раз звернути увагу на те, що дія даної норми Закону №1058 поширюється тільки на жінок, які мали право в перехідний період вийти на дострокову пенсію за віком в 55 років, але не скористалися нею, а оформили пенсію після досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058.

Мінімальний розмір пенсії за віком

Відповідно до п.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 мінімальний розмір пенсії за віком за наявності:

  • у чоловіків – 35 років страхового стажу;
  • у жінок – 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Що це означає? З 01.01.2012 р. основний розмір пенсії визначається як добуток наступних складових:

ЗС – середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за три роки, що передують року призначення пенсії, грн.;

КЗ СР – індивідуальний коефіцієнт заробітної плати пенсіонера;

КС – коефіцієнт страхового стажу.

Приклад.

Непрацююча пенсіонерка оформила пенсію за віком в листопаді 2012 р.

Розрахунок пенсійних виплат

ЗС1 = 1650,43 грн. – за 2009 р.

ЗС2 = 1982,63 грн. – за 2010 р.

ЗС3 = 2370,53 грн. – за 2011 р.

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, який використовується для розрахунку пенсії, становить КЗ СР= 0,93835.

Загальний страховий стаж – 32 роки 5 міс. 6 дн.

СМ = 389 міс. – сума місяців страхового стажу.

Коефіцієнт страхового стажу КС визначається за формулою:

Таким чином, основний розмір пенсії становить:

ПР = 2001,20 грн. х 0,93835 х 0,43763 = 821,79 грн.

Так як страховий стаж у пенсіонерки більше 30 років, то відповідно до п.1 ст.28 Закону №1058 їй призначено пенсію за віком у мінімальному розмірі, визначеному як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність (листопад 2012 року – 856 грн.).

 

Мінімальна пенсія за віком – 856 грн.

Державна доплата до прожиткового мінімуму (до 856 грн.) – 34,21 грн. (856 грн. – 821,79 грн.).

Доплата до пенсії за понаднормовий стаж (за 2 роки) – 16,44 грн. (умови розрахунку дивись далі).

Така доплата визначається за формулою:

ПР – основна пенсія за віком, грн.

ΔСМ – наднормативний стаж, років.

СМН = 30 років – нормативний стаж для жінок.

Розмір пенсійних виплат при призначенні пенсії становить 872,44 грн. (856 грн. + 16,44 грн.).

Законодавчо встановлено, що в разі зміни показника прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, проводиться перерахунок мінімальних пенсій за віком виходячи з нового розміру такого прожиткового мінімуму.

У зв’язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.12.2012 року мінімальний розмір пенсії за віком склав 884 грн.

Перерахунок доплати до пенсії за понаднормовий стаж не проводився, так як ця складова пенсійної виплати не залежить від прожиткового мінімуму.

Розмір пенсійних виплат з 01.12.2012 р. – 900,44 грн. (884 грн. + 16,44 грн.)

Державна доплата до прожиткового мінімуму – 62,21 грн. (884 грн. – 821,79 грн.).

Перерахунок мінімальних пенсій за віком у зв’язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, здійснюється тільки непрацюючим пенсіонерам.

Працюючим пенсіонерам подібний перерахунок проводиться тільки після звільнення з роботи або припинення підприємницької діяльності. Після звільнення необхідно звернутися із заявою про перерахунок мінімальної пенсії за віком та документами, що підтверджують факт звільнення, в орган Пенсійного фонду за місцем проживання. Перерахунок мінімальної пенсії робиться з дня, наступного після дня звільнення з роботи. При цьому враховується прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, що діє на дату звільнення з роботи (припинення підприємницької діяльності).

Довідково.

До 01.10.2011 р. (дата набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668) пенсії за віком у мінімальному розмірі призначалися при наявності:

  • у чоловіків – 25 років страхового стажу;
  • у жінок – 20 років страхового стажу.

Розмір таких пенсій у зв’язку зі збільшенням нормативного страхового стажу (на 10 років з 01.10.2011 р.) перегляду не підлягає.

Понаднормовий стаж. Доплата до пенсії за понаднормовий стаж.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років у чоловіків і 30 років у жінок пенсія за віком збільшується на 1% пенсії, розрахованої згідно ст.27 Закону №1058, але не більше ніж на 1% мінімального розміру пенсії за віком.

Що це означає?

По-перше, слід нагадати, що:

1)      пенсія, розрахована відповідно до ст.27 Закону №1058, — це основна пенсія за віком, розмір якої визначається за формулою:

ЗС – середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за три роки, що передують року призначення пенсії, грн.;

КЗ СР– індивідуальний коефіцієнт заробітної плати пенсіонера;

КС – коефіцієнт страхового стажу.

2)      мінімальний розмір пенсії за віком визначається як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст.28 Закону №1058 понаднормовим є стаж понад 35 років у чоловіків і 30 років у жінок, а для осіб, яким пенсія призначена або перерахована до 01.10.2011 р. – 25 років у чоловіків і 20 років у жінок.

Доплата за кожен рік понаднормового стажу становить 1% основного розміру пенсії, але не більше ніж 1% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Показник такого прожиткового мінімуму щорічно визначається Законом України «Про державний бюджет».

Розмір доплати змінюється:

  • зі збільшенням основного розміру пенсії в разі, якщо основний розмір пенсії не досягає розміру мінімальної пенсії;
  • з ростом прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб в разі, якщо основний розмір пенсії перевищує прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.

Стаж роботи складає 36 років 11 місяців 10 днів. До 37 років не вистачає всього 20 днів, але при розрахунку доплати за понаднормовий стаж врахували тільки 36 років і не взяли до уваги цілих 11 місяців 10 днів. Чи правильний такий розрахунок?

Так як для доплати за понаднормовий стаж враховуються тільки повні роки страхового стажу, то в розрахунку доплати за понаднормовий стаж правильно враховані повні 36 років.

 

Чоловік в січні 2015 р. оформив пенсію за віком. Страховий стаж становить 41 рік 8 міс. 10 днів. Основний розмір пенсії складає 2351,86 грн. Яка доплата за понаднормовий стаж належна?

Визначаємо понаднормовий стаж за формулою:

ΔСМ — понаднормовий стаж, років.

СМ – кількість років страхового стажу.

СН = 35 років – нормативний стаж для чоловіків.

Мінімальна пенсія за віком, яка визначається як прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, станом на січень 2015 р. становить 949 грн.

Так як основний розмір пенсії (2351,86 грн.) більше мінімального розміру пенсії за віком (949 грн.), то доплата за понаднормовий стаж визначається за формулою:

НСТ – доплата за понаднормовий стаж, грн.

Пmin– мінімальна пенсія за віком, грн.

Розмір доплати збільшується зі зростанням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Жінка в січні 2015 р. оформила пенсію за віком. Страховий стаж становить 36 років 10 міс. 5 днів. Основний розмір пенсії складає 884,12 грн. Яка доплата за понаднормовий стаж належна?

Визначаємо понаднормовий стаж за формулою:

ΔСМ – понаднормовий стаж, років.

СМ – кількість років страхового стажу.

СН = 30 років – нормативний стаж для жінок.

Мінімальна пенсія за віком, яка визначається як прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, станом на січень 2015 р. становить 949 грн.

Так як основний розмір пенсії (884,12 грн.) менше мінімального розміру пенсії за віком (949 грн.), то доплата за понаднормовий стаж визначається за формулою:

НСТ – доплата за понаднормовий стаж, грн.

ПР – основна пенсія за віком, грн.

Зростання доплати відбувається зі збільшенням основного розміру пенсії.

Чому тільки з 2005 р. пенсіонеру здійснюють доплату за понаднормовий стаж?

З січня 2005 року набули чинності положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 про те, що за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років у чоловіків і 20 років у жінок пенсія за віком збільшується на 1% основного розміру пенсії, але не більше ніж на 1% мінімального розміру пенсії за віком, визначеного як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Раніше Законом №1058 доплата за понаднормовий стаж не була передбачена.

Підвищення доплати до пенсії за понаднормовий стаж

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років у чоловіків і 30 років у жінок (для осіб, яким пенсія призначена або перерахована до 01.10.2011 р. – 25 років у чоловіків і 20 років у жінок) пенсія за віком збільшується на 1% основного розміру пенсії, але не більше ніж на 1% мінімального розміру пенсії за віком, визначеного як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, доплата за кожен повний рік понаднормового стажу становить 1% основного розміру пенсії, але не більше ніж 1% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Непрацюючий пенсіонер не отримує доплату за понаднормовий стаж у розмірі 8,22 грн. за кожен рік понаднормового стажу. Розмір пенсії на 31.12.2011 р. становить 1321 грн. Загальний стаж – 37 років. Чи правильно це?

Показник прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щорічно визначається Законом України «Про державний бюджет»:

  • на 31.12.2011 р. – 800 грн.;
  • на 01.01.2012 р. – 822 грн.

Тільки ті особи, основний розмір пенсії яких на 01.01.2012 р. перевищував 822 грн., отримали підвищення доплати за понаднормовий стаж за кожен повний рік понаднормового стажу в розмірі 0,22 грн. в зв’язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, оскільки 8,22 грн. (1% нового розміру прожиткового мінімуму) – 8,00 грн. (1% старого прожиткового мінімуму).

Основний розмір пенсії – 1321 грн.

Понаднормовий стаж – 12 років (37 років – 25 років).

Доплата до пенсії за понаднормовий стаж:

  • на 31.12.2011 р. – 96 грн. (800 грн. * 12 років * 1%);
  • на 01.01.2012 р. – 98,64 грн. (822 грн. * 12 років * 1%).

Підвищення доплати за понаднормовий стаж склало 2,64 грн. (0,22 грн. * 12 років).

Доплата до пенсії за понаднормовий стаж призначена і отримувалась з 2005 р. Тому немає підстав для підвищення розміру пенсії на 8,22 грн. за кожний повний рік понаднормового стажу, пенсія підвищується тільки на різницю між новим розміром доплати і раніше одержуваним. Сума в розмірі 8,22 грн. – це максимальний розмір доплати за один повний рік понаднормового стажу на 01.01.2012 р.

Пенсіонерам, основний розмір пенсії яких на 01.01.2012 р. менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищення доплати до пенсії за понаднормовий стаж залишається незмінним.

Основний розмір пенсії – 444,10 грн.

Понаднормовий стаж – 12 років.

Доплата до пенсії за понаднормовий стаж на 31.12.2011 р. – 53,29 грн. (444,10 грн. * 12 років * 1%).

Доплата до пенсії за понаднормовий стаж на 01.01.2012 р. – 53,29 грн. (444,10 грн. * 12 років * 1%).

Розмір доплати до пенсії за понаднормовий стаж залишається незмінним, незважаючи на збільшення прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Пенсія не збільшилася.

Слід пам’ятати, що законодавчо передбачено, що перерахунок пенсії у зв’язку з підвищенням прожиткового мінімуму працюючим пенсіонерам здійснюється тільки після звільнення з роботи.

Мінімальний розмір пенсійних виплат

Відповідно до п.2 постанови Кабміну України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26.03.2008 р. №265 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 р. №112) встановлено, що в разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат пенсіонера (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає 949 грн., то такій особі надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Жінка вийшла на пенсію достроково – в 55 років. Крім того, що з пенсії утримали певну суму за більш ранній вихід, так і з 01.09.2015 р. розмір пенсійної виплати залишився без підвищення – 949 грн. Чи правильно це?

Пунктом 2 постанови Кабміну України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26.03.2008 р. №265 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 р. №112) встановлено, що в разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає 949 грн., то таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Таким чином, з 01.09.2015 р. мінімальна пенсійна виплата жінкам, які отримують пенсію при достроковому виході зі зниженням її розміру, як правило, становить 949 грн.

Пенсіонерка вийшла на дострокову пенсію в 55 років (із зменшенням її розміру за більш ранній вихід). З 1 вересня 2012 р. мінімальна пенсія збільшилася до 1074 грн., проте її пенсія не змінилася. Чи правильно це?

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. №265 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 р. №112) встановлено, що в разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в інвалідів, в тому числі дітей-інвалідів, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, таким інвалідам надається щомісячна державна адресна допомога в сумі, якої не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Іншим особам в разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги не досягає 949 грн., надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, якої не вистачає до 949 грн.

Таким чином, так як пенсіонерка не є інвалідом, то їй встановлюється щомісячна державна адресна допомога до 949 грн., а не до розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Пенсіонер має 26 років 8 міс. страхового стажу. Пенсію отримує в розмірі 949 грн. З 01.09.2015 р. мінімальна пенсія за віком встановлена ​​в розмірі 1074 грн. Пенсія за віком призначається за наявності 15 років страхового стажу. Чи належить пенсіонеру пенсія за віком в розмірі 1074 грн.?

Згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 пенсія за віком призначається за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Статтею 28 Закону №1058 встановлено, що за умови наявності нормативного стажу:

  • у чоловіків – 35 років

мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (з 01.09.2015 р. – 1074 грн.).

Якщо страховий стаж менше нормативного, то розмір пенсії за віком встановлюється пропорційно наявному страховому стажу і пропорційно мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, страхового стажу пенсіонера досить для призначення пенсії за віком (понад 15 років), але мало для встановлення мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (немає 35 років необхідного для чоловіків нормативного стажу).

Пунктом 2 постанови Кабміну України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26.03.2008 р. №265 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 р. №112) встановлено, що у випадках, якщо щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає 949 грн., то таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Виняток становлять інваліди, в тому числі інваліди з дитинства, діти-інваліди, яким нараховується щомісячна державна адресна допомога у сумі, якої не вистачає до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, мінімальна пенсійна виплата особам, які отримують пенсію при страховому стажі меншому ніж нормативний, як правило, становить 949 грн.

Пільгова доплата до пенсії НЛ

До пільгових доплат до пенсії відносяться:

  • додаткова пенсія за особливі заслуги перед Україною;
  • додаткова пенсія постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи;
  • надбавка до пенсії «дітям війни»;
  • надбавка до пенсії донорам;
  • підвищення до пенсії жертвам нацистських переслідувань;
  • підвищення до пенсії ветеранам війни;
  • інші доплати до пенсії.

Право на отримання пільг та підвищення до пенсії має особа, якій в установленому порядку надано відповідний статус.

Підвищення до пенсії виплачується таким особам в залежності від встановленого статусу у відсотках від прожиткового мінімуму:

  • для осіб, які втратили працездатність;
  • на одну особу з розрахунку на місяць.

Показник прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць використовується тільки при визначенні розміру доплати почесним донорам. Решта надбавки до пенсії визначаються у відсотках від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Правда, з цього правила є винятки, наприклад, доплата до пенсій реабілітованим та членам їх сімей. У таких випадках розмір доплат визначається як фіксована нормативно-правовими актами Кабміну України сума і не залежить від змін прожиткового мінімуму.

Слід пам’ятати, що нарахування та виплата пільгових доплат до пенсії здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Каміном України, виходячи з наявності фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

 

 

 

 

Порядок призначення

 

Порядок призначення пенсії за віком

станом на 01.12.2016 р.

Документи, необхідні для призначення пенсії

Для призначення пенсії за віком надаються такі документи:

  • паспорт;
  • довідка податкової інспекції про присвоєння ідентифікаційного коду;
  • трудова книжка;
  • документи, які надають право на додатковий залік до страхового стажу:
  • свідоцтво про народження дитини;
  • диплом про закінчення вищого або професійно-технічного навчального закладу;
  • військовий квиток;
  • документи про заробіток: довідка про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців підряд по 30.06.2000 р., підтверджена первинними документами (відомостями про нарахування заробітної плати, особовими рахунками) – за бажанням пенсіонера або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 р. становив менше 60 місяців.

Трудова книжка. Стаж роботи для призначення пенсії визначається за даними трудової книжки за періоди роботи до 01.01.2004 р.

Якщо трудова книжка втрачена або в ній не внесені дані про деякі періоди роботи, то стаж до 01.01.2004 р. можна підтвердити довідками підприємств про період роботи, виданими на підставі первинних документів (наказів на прийом і звільнення, відомостей на виплату заробітної плати).

Якщо підприємство ліквідовано і документи не збережені, то підтвердити стаж можна показаннями свідків, які працювали і мають документи про свою роботу в той же час на тому ж самому підприємстві або в одній системі.

Крім підтвердження стажу роботи, трудова книжка – це один з документів, який свідчить про те, працює особа чи ні. Ці дані необхідні для встановлення до пенсії надбавок на непрацездатних утриманців (дітей до 18 років), індексації пенсій і при встановленні права на перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (працюючі пенсіонери права на це не мають).

Інші документи, що підтверджують стаж роботи. Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1) до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, визначені постановою Кабміну України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 р. №637. Основним документом, який підтверджує стаж роботи за період до 01.01.2004 р., є трудова книжка.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що в разі, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки про періоди роботи, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори та угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, що містять відомості про періоди роботи.

У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, то підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Так, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних і з інших причин, крім надзвичайних ситуацій, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації, в тому числі колгоспі, або в одній системі і мають документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Довідка про заробітну плату для обчислення пенсії. Для обчислення пенсії в обов'язковому порядку враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу з 01.07.2000 р.

За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами (відомостями про нарахування та виплату заробітної плати, особовими рахунками) або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 р. становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також може враховуватися заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 30.06.2000 р. незалежно від перерв.

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1) до заяви про призначення пенсії за віком може додаватися довідка про заробітну плату для обчислення пенсії (в період до 01.07.2000 р.). Індивідуальні відомості про застраховану особу починаючи з 01.07.2000 р. надаються відділом персоніфікованого обліку управління Пенсійного фонду України.

Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та виплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними установами, зокрема, архівами.

Порядком не визначено, що довідка про заробітну плату повинна бути видана безпосередньо в період звернення за пенсією.

Отже, якщо довідка про заробітну плату для обчислення пенсії відповідає вимогам, зазначеним у Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то її можна врахувати для призначення пенсії.

Свідоцтво про шлюб. Якщо у жінки ім'я, по батькові, прізвище, які вказані в трудовій книжці, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем згідно з паспортом або свідоцтвом про народження, то необхідно підтвердити факт приналежності їй трудової книжки.

Документом, що підтверджує факт приналежності трудової книжки конкретній особі, є свідоцтво про шлюб, в якому вказане дошлюбне прізвище жінки. На підставі цього документа вноситься зміна (уточнюючий запис) в трудову книжку.

Згідно п.26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (постанова Кабміну України від 12.08.1993 р. №637) факт приналежності трудової книжки конкретній особі може бути встановлено в судовому порядку.

Оформлення документів для призначення пенсії

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1, (далі – Порядок) передбачено, що заява про призначення пенсії працюючим громадянам подається заявником до управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі – орган, що призначає пенсію) через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі – посадова особа). Відповідальних осіб за таку роботу на кожному підприємстві визначає своїм розпорядженням його керівник. Як правило, це працівник кадрової служби. У разі необхідності посадовими особами підприємства надається допомога працівникам цього підприємства щодо отримання відсутніх документів.

Порядком також визначено, що заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації).

У разі необхідності орган, який призначає пенсію, надає допомогу непрацюючим громадянам щодо отримання відсутніх документів для призначення пенсії.

Таким чином, якщо особа працює на момент оформлення пенсії, то допомога щодо відсутніх документів надається підприємством, установою.

Якщо на момент оформлення пенсії особа не працює, то допомога щодо відсутніх документів для призначення пенсії надається органом, який призначає пенсію. Відповідний запит оформляється на адресу підприємства, яке має в своєму розпорядженні необхідні відомості, або на адресу Пенсійного фонду країни, з якої необхідно отримати інформацію, або на адресу архіву, в якому зберігаються документи ліквідованого підприємства, установи.

Якщо виникли проблеми з підготовкою належних для призначення пенсії документів, то можна надати в орган, який призначає пенсію, наявні документи, а відсутні надати додатково протягом трьох місяців з дня надходження до Пенсійного фонду заяви про призначення пенсії. День прийому органом, який призначає пенсію, заяви про призначення пенсії вважається днем ​​звернення за призначенням пенсії.

 

Процедура оформлення документів для призначення пенсії в органі Пенсійного фонду

Співробітник Пенсійного фонду повинен:

  • прийняти заяву про призначення пенсії з усіма необхідними документами;
  • перевірити правильність їх оформлення;
  • визначити, чи відповідають викладені в заяві відомості про особу даним паспорта, ідентифікаційного коду;
  • зареєструвати заяву в журналі реєстрації рішень органу Пенсійного фонду.

Крім того, він повинен визначити, чи належним чином оформлені надані документи і чи правильні копії документів.

Співробітник Пенсійного фонду обов'язково повинен видати заявнику або уповноваженій особі розписку, де повинна бути вказана дата прийому заяви, а також перелік отриманих і відсутніх документів.

Решту документів необхідно надати до Пенсійного фонду у тримісячний термін з дня прийняття заяви.

Копія розписки зберігається в пенсійній справі. Також працівник Пенсійного фонду повинен видати пенсіонеру пам'ятку, в якій викладено його основні права і обов'язки, правила призначення різних видів пенсії.

Не пізніше ніж через 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення пенсії документами (без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду) приймається рішення Пенсійного фонду про призначення пенсії (або про відмову). Коли до Пенсійного фонду надійдуть дані про сплату страхових внесків, то буде проведено перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з часу призначення.

Також здійснюється перерахунок пенсії в разі, якщо на час її призначення немає даних про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією. Якщо після перерахунку пенсії її розмір зменшився, то пенсійну виплату в новому розмірі здійснюватимуть з місяця, наступного за місяцем повідомлення Пенсійним фондом України про розмір середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України.

Аналогічним чином призначається пенсія в разі, якщо до Пенсійного фонду були надані не всі документи відразу. Якщо документи, які необхідно надати додатково, протягом трьох місяців не надані, то пенсія призначається за наявними документами.

Строки призначення пенсії за віком

Згідно з положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 визначено, що пенсія за віком призначається:

  • з дня звернення за пенсією;
  • з дня, наступного за днем ​​досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058, якщо звернення за пенсією подано не пізніше трьох місяців з дня досягнення загальновстановленого пенсійного віку.

Днем звернення за пенсією вважається день прийому заяви з усіма необхідними документами.

У разі відстрочки виходу на пенсію – з дня, що настає за останнім днем ​​повного страхового місяці відстрочки.

Згідно ст.44 і 45 Закону №1058 заява про призначення пенсії за віком може бути подана не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Щоб отримати пенсію з моменту досягнення пенсійного віку, необхідно подати повний пакет документів не пізніше трьох місяців з дня народження.

Якщо ж зазначений строк пропущено, то пенсія призначається з дня звернення за нею.

Якщо документи, які необхідно надати додатково, протягом трьох місяців не подані, то рішення про призначення пенсії приймається за наявними документами.

Рішення про призначення пенсії (або про відмову) приймається не пізніше 10 днів з дня прийняття повного комплекту документів.

Беручи документи, співробітники Пенсійного фонду:

  • перевіряють правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей даним паспорта, ідентифікаційного коду та інших документів;
  • перевіряють правильність копій відповідних документів;
  • фіксують і засвідчують розбіжності;
  • видають пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається в пенсійній справі.

Крім того, Пенсійний фонд має право при необхідності перевіряти обґрунтованість поданих пенсіонером даних.

 

 

 

 

 

 

Пенсійні виплати

 

Пенсійні виплати

станом на 01.05.2017 р.

Згідно ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 пенсія виплачується виключно в грошовій формі щомісяця не пізніше 25 числа. Пенсія доставляється за вказаним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений пенсіонером банківський рахунок. Органи Пенсійного фонду починають виплату пенсій з 4 числа щомісяця.

З метою збереження стабільності виплат та недопущення порушення строків виплати встановлені і зафіксовані чіткі терміни виплати пенсій.

Пенсіонери, які отримують підвищення до пенсії згідно з нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551 (інваліди війни, учасники бойових дій, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, члени сімей загиблих), мають право першочергової виплати пенсії – дата виплати встановлена ​​їм з 4 по 6 число, але не пізніше 10 числа.

Графік виплати пенсій через поштове відділення складається за територіальним принципом, при цьому право на першочергове отримання пенсії за ветеранами війни зберігається.

Для пенсіонерів, які отримують пенсії в банках, встановлена ​​наступна черговість:

  • перша черга – пенсіонери, які отримують підвищення до пенсії згідно з нормами Закону №3551 (інваліди війни, учасники бойових дій, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, члени сімей загиблих);
  • друга черга – особи, які перебувають на повному державному забезпеченні;
  • третя черга – пенсіонери, яким встановлено підвищення до пенсії як учасникам війни, а також відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» №1584;
  • четверта черга – одержувачі пенсій у зв'язку з втратою годувальника;
  • п'ята черга – діти-інваліди, інваліди I, II і III груп інвалідності;
  • шоста черга – особи, які отримують пенсію за особливі заслуги перед Україною;
  • сьома черга – особи, які отримують підвищення як ті, що необґрунтовано пережили політичні репресії і згодом реабілітовані, та члени їх сімей, яких було примусово переселено, пенсіонери, яким призначено підвищення згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195;
  • восьма черга – всі інші категорії одержувачів пенсій, які не працюють;
  • дев'ята черга – працюючі одержувачі пенсій.

Таким чином, дата виплати пенсії визначається встановленою нормативними актами черговістю.

Пенсіонеру приносять пенсію додому 9-го числа кожного місяця, але в цьому місяці його не було вдома в той день. Як він може отримати пенсію?

Пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Згідно з Інструкцією про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства праці та соціальної політики України від 28.04.2009 р. №464/156 та постановою правління Пенсійного фонду України від 28.04.2009 р. №14-1, в разі відсутності одержувача вдома під час доставки пенсій, соціальних допомог він отримує їх в поштовому відділенні зв'язку до кінця виплатного періоду.

Пенсіонер зараз проживає в Черкасах. Хоче переїхати до дочки в Харків. Як він зможе отримувати пенсію на новому місці?

При переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання в іншу місцевість заява на запит пенсійної справи подається пенсіонером до управління Пенсійного фонду України за новим місцем проживання.

Громадянин, який звертається за пенсією, повинен пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує його особу, місце його проживання (реєстрації) та вік.

Таким чином, в управління Пенсійного фонду в Харкові до заяви про запит пенсійної справи пенсіонера необхідно надати документи, що підтверджують місце проживання в Харкові.

На підставі такої заяви відбувається запит пенсійної справи, який направляється до управління Пенсійного фонду в Черкасах.

Після надходження пенсійної справи виплата пенсії буде забезпечена за новим місцем проживання через підприємство поштового зв'язку або через установу уповноваженого банку.

Пенсіонер є громадянином України і збирається поїхати погостювати до сина за кордон. Яким чином він зможе отримувати свою пенсію?

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 передбачено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25-го числа місяця, за який виплачується пенсія. Пенсія виплачується виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У разі тривалої відсутності за місцем постійного проживання в Україні отримання пенсії доцільно оформити через банківську установу. Пенсіонер вибирає такий заклад серед уповноважених банків, з якими укладені угоди територіальним управлінням Пенсійного фонду, відкриває особистий рахунок і подає відповідну заяву про виплату пенсії.

Заяву можна подати безпосередньо в управління Пенсійного фонду або залишити в банку.

Якщо пенсія виплачується через підприємство поштового зв'язку і протягом шести місяців не отримується пенсіонером, то виплата пенсії буде припинена. Щоб уникнути такої ситуації необхідно оформити довіреність згідно з чинним законодавством і уповноважити іншу особу отримувати пенсію.

Однак потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.47 Закону №1058 виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду її дії за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Чи можна змінити банк, обраний для отримання пенсії?

Відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабміну України від 30.08.1999 р. №1596, пенсіонер може в будь-який час змінити уповноважений банк, через який виплачується пенсія. Для цього необхідно укласти угоду з обраною установою банку і надати відповідну заяву до органу Пенсійного фонду за місцем проживання.

Чи зможе пенсіонер отримувати пенсію на банківський рахунок, який був відкритий в Харкові, якщо зараз він переїжджає до Києва?

Виплата пенсії здійснюється за місцем проживання в населених пунктах, де функціонують установи уповноважених банків.

Установи уповноважених банків здійснюють відкриття поточних рахунків, проводять операції по зарахуванню сум пенсій на поточні рахунки відповідно до існуючих угод, укладених ними з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Заява про виплату пенсії через установи уповноважених банків подається до органу Пенсійного фонду за місцем проживання пенсіонера.

Для ознайомлення з Переліком уповноважених банків, з якими укладені угоди про виплату пенсій, необхідно звернутися в управління Пенсійного фонду України за новим місцем проживання в м. Києві та надати нову заяву, в якій зазначаються реквізити обраного банку, з яким це управління уклало відповідну угоду.

Виплата пенсій за довіреністю

Згідно п.2 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначається законом.

Виплата пенсії за довіреністю проводиться протягом усього періоду дії довіреності. При цьому пенсіонер повинен відновлювати заяву про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1) заяву про виплату пенсії за дорученням, термін дії якої більше одного року, пенсіонер повинен подати особисто в управління Пенсійного фонду за місцем реєстрації. Крім заяви, необхідно надати документ, що засвідчує особу (паспорт, дозвіл на проживання).

Якщо пенсіонер довіряє третій особі отримувати свою пенсію більш ніж за один місяць, то довіреність повинна бути оформлена і завірена нотаріально.

У той же час ст.245 Цивільного кодексу встановлено, що довіреність на отримання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції може бути засвідчена посадовою особою організації, в якій працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні довіритель, або за місцем його проживання.

За законодавством довіреність дійсна тільки на період, протягом якого довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні в цій організації.

Порядок виплати пенсії за довіреністю визначено Інструкцією про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку (наказ Міністерства транспорту і зв'язку, Міністерства праці та соціальної політики від 28.04.2009 р. №464/156, постанова правління Пенсійного фонду України від 28.04.2009 р. №14-1).

Спочатку доручення подається на поштове відділення зв'язку і після першої виплати залишається там, де і зберігається.

Якщо виплата пенсій проводиться за довіреністю на вчинення ряду дій, то в поштовому відділенні зв'язку зберігається ксерокопія такої довіреності.

У разі, якщо довіреність оформлена на термін більше одного року, то пенсіонер після закінчення кожного року дії довіреності зобов'язаний звернутися до органу Пенсійного фонду з заявою для продовження виплати пенсії за довіреністю. У свою чергу орган Пенсійного фонду вносить в виплатну відомість навпроти прізвища одержувача пенсії відповідну позначку про оновлення заяви. При відсутності такої позначки у відомості виплата пенсії за довіреністю, з дати дії якої минуло більше року, не допускається.

Особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам

Відповідно до ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, тимчасово, по 31 грудня 2017 року:

  • особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551), які займають посади державної служби, визначені Законом України «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру» і «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії не виплачуються;
  • у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551), розмір якої перевищує 150% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85% призначеного розміру, але не менше 150% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії поновлюється.

З 1 січня 2018 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення, крім випадків, передбачених законом.

В 2017 році Держбюджетом України передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становитиме:

  • з 1 травня – 1312 грн.;
  • з 1 грудня – 1373 грн.

Дія ст.10 Закону №3551 поширюється на:

  • сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій та прирівняних до них осіб, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також в результаті захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби або на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів;
  • сім'ї загиблих під час Великої Вітчизняної війни осіб з числа особового складу груп самозахисту об'єктових і аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім'ї загиблих внаслідок бойових дій працівників госпіталів, лікарень та інших медичних закладів;
  • сім'ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов'язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань з охорони громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами;
  • сім'ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

До членів сімей загиблих (зниклих безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у ст.10 Закону №3551, відносяться:

  • утриманці загиблого (зниклого безвісти), яким в зв'язку з цим виплачується пенсія;
  • батьки;
  • один з подружжя, який не уклав шлюб вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
  • діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
  • діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття;
  • діти, батько й мати яких загинули або пропали безвісти.

Пенсіонер – інвалід III групи, який отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058, працює на посаді державного службовця. Чи буде припинено виплату пенсії у зв'язку зі змінами, внесеними до законодавства Законом №213, з 01.04.2015 р.?

Статтею 47 Закону №1058 визначено, що, тимчасово, в період роботи пенсіонера на посаді держаної служби, визначеної Законом України «Про державну службу», призначена пенсія не виплачується.

Таким чином, виплата такої пенсії в період роботи на посаді державного службовця припиняється. Виняток становлять пенсії інвалідів I і II груп, інвалідів війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551.

Пенсіонер отримує пенсію за віком у розмірі 2500 грн. Продовжує працювати на заводі фрезерувальником. В якому розмірі йому буде виплачуватися пенсія з 1 травня 2017 року в період роботи?

Згідно ст.47 Закону №1058 в період з 1 травня 2017 року під час роботи пенсіонера на інших посадах / роботах, в тому числі фрезерувальником, пенсія, розмір якої перевищує 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85% призначеного розміру, але не менше 150% такого прожиткового мінімуму. За винятком пенсій осіб, які мають право на виплату пенсії в повному обсязі.

З 1 січня 2017 р. розмір пенсії до виплати складе 2125 грн. (2500 грн. х 85% = 2125 грн., що більше ніж 1968,00 грн. – 150% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність).

Пенсіонер отримує пенсію за віком у розмірі 2000 грн. В якому розмірі йому буде виплачуватися пенсія з 1 травня 2017 року в період роботи інженером?

Згідно ст.47 Закону №1058 в період з 1 травня 2017 року під час роботи пенсіонера на інших посадах / роботах, в тому числі інженером, пенсія, розмір якої перевищує 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85% призначеного розміру, але не менше 150% такого прожиткового мінімуму. За винятком пенсій осіб, які мають право на виплату пенсії в повному обсязі.

З 1 травня 2017 р. розмір пенсії до виплати складе 1968,00 грн. (2000 грн. х 85% = 1700 грн., але не менше 1968,00 грн. - 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

В які терміни відновлюється виплата пенсії після звільнення з роботи?

Згідно пенсійного законодавства виплата пенсії в повному обсязі відновлюється з наступного дня після звільнення з роботи.

 

 

Оподаткування пенсій

Відповідно до п.п.164.2.19 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення підлягають оподаткуванню.

Положення п.п.164.2.19 не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється дія ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551.

Таким чином, з 1 січня поточного року оподатковуються суми пенсій, що перевищують десять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня звітного податкового року, для осіб, які втратили працездатність (у 2017 році – 12470 грн.).

Податком на доходи фізичних осіб та військовим збором оподатковуються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), розмір яких перевищує у розрахунку на місяць 12470 грн. Якщо пенсіонер отримує пенсію більшу за встановлену норму, то сума перевищення оподатковуватиметься податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%.

При цьому не оподатковуватимуться пенсії, які отримуються учасниками бойових дій, інвалідами війни та особами, на яких поширюється чинність ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551.

 

.

 

 

 

 

 

 

 

Права та обов`язки пенсіонерів

 

Права та обов’язки пенсіонерів

станом на 01.05.2016 р.

Загальні права громадян у відносинах з органами Пенсійного фонду України

Кожний громадянин, який звертається до органів Пенсійного фонду України, має право:

  • на шанобливе ставлення до себе з боку працівників органів Пенсійного фонду України;
  • безперешкодно подавати заяви, скарги, пропозиції з питань, які стосуються пенсійного забезпечення;
  • звертатись на особистий прийом до керівних працівників і спеціалістів органів Пенсійного фонду України за встановленими в цих органах графіками та до громадських приймалень органів Пенсійного фонду України;
  • оскаржувати рішення органів Пенсійного фонду України нижчого рівня до органів Пенсійного фонду вищого рівня або в судовому порядку.

Право громадян на одержання інформації про своє пенсійне забезпечення

Для одержання необхідної інформації про своє пенсійне забезпечення громадяни мають право:

  • знайомитись у приміщеннях органів Пенсійного фонду з матеріалами своєї пенсійної справи, особового рахунку, з інформацією про себе, яка занесена до електронної бази даних органів Пенсійного фонду;
  • вимагати надання завірених в установленому порядку копій документів, що знаходяться у пенсійній справі;
  • вимагати надання копій розпоряджень про призначення (перерахунок) пенсії;
  • знайомитись в органах Пенсійного фонду України з нормативно-правовими актами, на підставі яких призначено пенсію, робити з них виписки та копії;
  • одержувати будь-яку іншу інформацію про своє пенсійне забезпечення, яка знаходиться у володінні органів Пенсійного фонду.

Права громадян при зверненні за призначенням пенсії

При зверненні за призначенням пенсії громадяни мають право:

  • подавати заяву про призначення пенсії з необхідними документами у будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до виникнення такого права:
  • через представника підприємства, установи, організації;
  • особисто;
  • поштовим відправленням;
  • через представника, який діє на підставі довіреності;
  • надати документи, необхідні для призначення пенсії (які підтверджують стаж, заробіток, право на надбавки та підвищення) протягом 3-х місяців з дня подання заяви;
  • за бажанням одержати розписку від органу Пенсійного фонду про перелік прийнятих документів;
  • вимагати від органів Пенсійного фонду надання допомоги у витребуванні або перевірці підстав видачі необхідних для призначення пенсії документів;
  • одержати письмове повідомлення від органів Пенсійного фонду про призначення пенсії або про відмову у її призначенні із зазначенням причин відмови;
  • одержати пенсійне посвідчення встановленого зразку.

 

Права пенсіонерів при виплаті пенсії

Громадяни, яким призначено пенсії, мають право:

  • обрати організацію, що буде здійснювати виплату та доставку пенсії (поштові відділення або банківські установи);
  • одержувати пенсію у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія;
  • на виплату пенсії за 6 місяців наперед у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон.

Право громадян на звернення

Реалізуючи своє право на звернення, громадяни мають право:

  • звертатись до органів Пенсійного фонду з пропозиціями, заявами, та скаргами, одержувати вичерпні відповіді у строки встановлені Законом України «Про звернення громадян»;
  • вимагати розгляду звернень у своїй присутності та за участю посадових осіб органу Пенсійного фонду, які приймають рішення за результатами розгляду звернення.

Права громадян на оскарження рішень органів Пенсійного фонду України

Громадяни, які незадоволені рішенням органу Пенсійного фонду, мають право:

  • оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду України вищого рівня;
  • звертатися до суду із скаргами на дії або бездіяльність органів Пенсійного фонду, їх посадових та службових осіб;
  • оскаржувати в апеляційному порядку рішення судів нижчого рівня;
  • вимагати своєчасного та повного виконання рішень судів, які набрали законної сили.

Обов’язки громадян у відносинах з органами Пенсійного фонду України

Громадяни у відносинах з органами Пенсійного фонду України зобов’язані:

  • з повагою ставитись до працівників органів Пенсійного фонду України, не допускати нечемного відношення до них та інших громадян;
  • не допускати подання неправдивих документів для призначення пенсії;
  • у 10-ти денний строк повідомляти органи Пенсійного фонду України про події, які спричиняють зміну розміру пенсії (працевлаштування, зміна утриманців тощо).

Обов’язки органів Пенсійного фонду України, їх посадових та службових осіб

Органи Пенсійного фонду України, їх посадові та службові особи зобов’язані:

  • неухильно дотримуватись прав громадян при призначенні і виплаті пенсії, вживати заходи щодо попередження їх порушення;
  • не допускати некоректного або зневажливого ставлення до громадян, які звертаються за призначенням (перерахунком) пенсії;
  • надавати допомогу громадянам у витребуванні та оформленні необхідних для призначення пенсії документів;
  • дотримуватись встановлених законодавством строків призначення (перерахунку) та виплати пенсій;
  • проводити в установленому порядку прийом громадян, розглядати заяви, скарги, пропозиції у строки, визначені законодавством;
  • надавати громадянам необхідну інформацію щодо стану їх пенсійного забезпечення;
  • у разі порушення прав громадян при призначенні (перерахунку) та виплати пенсій притягати винних осіб до відповідальності згідно чинного законодавства.

 

Порядок оскарження рішення органу Пенсійного фонду України

Згідно з чинним законодавством, в разі, якщо громадянин не задоволений рішенням районного управління Пенсійного фонду України (вважає, що воно суперечить пенсійному законодавству або вжито не в межах компетенції органу), то він має право оскаржити рішення в органі вищого рівня або звернутися до суду.

Скарга на рішення управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах подається в регіональні органи Пенсійного фонду України – головні управління в областях. Скарга на рішення регіональних органів подається безпосередньо до Пенсійного фонду України. Термін подачі скарги становить один рік з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з прийнятим рішенням.

При подачі скарги необхідно вказати:

  • прізвище, ім'я та по батькові;
  • місце проживання;
  • найменування органу Пенсійного фонду України, яким прийнято рішення;
  • сутність питання.

Скарга супроводжується документами, що свідчать про прийняття неправильного рішення. Документ повинен бути викладений в письмовій формі і підписаний із зазначенням дати. Скарга надсилається поштою або передається особисто. Можна подавати і інші документи, які після цього будуть повернуті.

Орган Пенсійного фонду України не довше ніж у місячний строк з дня надходження скарги приймає рішення і відсилає його заявнику поштою або надає йому під розписку. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, то може бути прийнято рішення про продовження строків розгляду скарги, про що в письмовій формі повідомляється заявнику до 30-денного терміну. При цьому загальний термін розгляду скарги не може перевищувати 45 днів.

Звернення зі скаргою до органу Пенсійного фонду України не позбавляє права на звернення до суду.

Отримання довідки про розмір пенсії

Постановою правління Пенсійного фонду України «Про організацію прийому і обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України» від 30.07.2015 р. №13-1 встановлено, що особи, які звертаються до органів Пенсійного фонду на прийом, мають право ознайомитися з матеріалами пенсійної справи, одержувати виписки з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії, про періоди страхового стажу та заробітної плати, яка врахована при розрахунку пенсії, копії документів, які знаходяться в пенсійній справі.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1) передбачено, що в разі звернення пенсіонера йому надається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії.

Утримання переплати пенсії

Факт утримання надмірно виплачених сум пенсій регламентований чинним пенсійним законодавством.

Так, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788, пенсіонери зобов'язані повідомляти органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміни розміру пенсії або припинення її виплати (про влаштування на роботу, звільнення з роботи, зміни в складі сім'ї). У разі невиконання цього обов'язку і / або отримання зайвих сум пенсії здійснюється відшкодування коштів. Крім того, ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 встановлено, що утриманню підлягають суми, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання недостовірних даних.

Згідно із законодавством, надмірно отримані кошти можуть бути повернуті пенсіонером добровільно, підлягають стягненню на підставі рішень органів Пенсійного фонду або в судовому порядку.

Максимальний розмір відрахування з пенсії становить 50% (у випадку стягнення аліментів, відшкодування збитків внаслідок розкрадання майна, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом), в інших випадках утримання здійснюється в розмірі до 20%.