Крюківщинська Сільська Рада

 

Загальні положення

станом на 10.10.2018 р.

Солідарна система

Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

Перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообовязкового державного пенсійного страхування.

Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні. Обов’язковість участі або обмеження щодо участі громадян у відповідних рівнях системи пенсійного забезпечення в Україні та отримання пенсійних виплат встановлюються законами з питань пенсійного забезпечення.

Визначення термінів

З 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

  • пенсіящомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого Законом №1058 пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених Законом №1058;

Таким чином, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

  • пенсія за віком;
  • пенсія за інвалідністю внаслідок захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
  • пенсія у зв’язку з втратою годувальника.
  • мінімальна пенсія – державна соціальна гарантія, розмір якої визначається Законом №1058 та постановами Кабміну України;
  • застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до Закону №1058 підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
  • персоніфікований облік у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування – організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

Відповідно до Закону №1058 за час роботи, починаючи з 01.01.2004 р., для розрахунку пенсії зараховується тільки страховий стаж.

  • страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню згідно із Законом №1058 і за який сплачено страхові внески;
  • нормативний страховий стаж – це страховий стаж, який дає право на призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 10.2011 р. нормативний страховий стаж становить:
  • для чоловіків – 35 років;
  • для жінок – 30 років.
  • трудовий стаж – це періоди офіційної трудової діяльності, що підтверджується записами в трудовій книжці;
  • страхові внески – кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
  • мінімальний страховий внесок – сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід);
  • коефіцієнт страхового стажу – величина, що визначається відповідно до Закону №1058 для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
  • непрацездатні громадяни – особи, які досягли встановленого Законом №1058 пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1058;
  • соціальні послуги – послуги, що надаються особам за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, визначених Законом №1058;
  • уповноважений банк – банк, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду.

 

 

 

 

Призначення пенсій

Умови призначення пенсії за віком

станом на 10.10.2018 р.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

  • з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
  • з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
  • з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
  • з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
  • з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
  • з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
  • з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
  • з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
  • з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
  • з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
  • починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення пенсійного віку (60 років) право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

  • 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
  • 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
  • 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
  • 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

  • по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;
  • з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;
  • з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;
  • з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;
  • з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;
  • з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;
  • з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;
  • з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;
  • з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;
  • з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;
  • починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, необхідного страхового стажу право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

  • з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;
  • з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;
  • з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;
  • з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;
  • з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;
  • з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;
  • з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;
  • з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;
  • з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;
  • починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Таким чином, запроваджено так званий гнучкий «коридор» пенсійного віку (60-63-65 років) для призначення пенсії за віком:

  • за наявності страхового стажу на 1 січня 2018 року 25 років – призначити пенсію в 60 років. Діапазон необхідного страхового стажу щороку збільшуватиметься на 12 місяців до досягнення 35 років у 2028 році;
  • за наявності страхового стажу на 1 січня 2018 року від 15 до 25 років – призначити пенсію у 63 роки. Діапазон необхідного страхового стажу щороку збільшуватиметься на 12 місяців до досягнення від 25 до 35 років у 2028 році;
  • за наявності страхового стажу на 1 січня 2019 року від 15 до 16 років – призначити пенсію в 65 років. Діапазон необхідного страхового стажу щороку збільшуватиметься на 12 місяців до досягнення від 15 до 25 років у 2028 році;

Вік виходу на пенсію і кількість років необхідного страхового стажу:

Рік виходу на пенсію

Вік пенсіонера

60 років

63 роки

65 років

2018

25

15-25

 

2019

26

16-26

15-16

2020

27

17-27

15-17

2021

28

18-28

15-18

2022

29

19-29

15-19

2023

30

20-30

15-20

2024

31

21-31

15-21

2025

32

22-32

15-22

2026

33

23-33

15-23

2027

34

24-34

15-24

2028

35

25-35

15-25

                                                                                                          

Особам, які не мають 15 років страхового стажу, буде призначатися державна соціальна допомога по досягненню 65 років. На перехідний період введена тимчасова норма про державну соціальну допомогу непрацюючим особам, що досягли пенсійного віку, але не отримали права на призначення пенсії.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення пенсійного віку пенсію за віком може бути призначено після набуття особою відповідного страхового стажу на дату досягнення відповідного віку.

Наявність необхідного страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Починаючи з 1 січня 2028 року, у разі наявності 40 і більше календарних років страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку.

Соціальна допомога тим, у кого недостатньо страхового стажу

Кабмін України Постановою №1098 від 27.12.2017 р. затвердив Порядок призначення тимчасової державної соціальної допомоги замість пенсії. Документ визначає механізм призначення в період з 01.01.2018 р. по 31.12.2020 р. тимчасової допомоги громадянам, які вже досягли пенсійного віку, але не мають права на пенсійну виплату. Це ті люди, які на 1 січня поточного року мають від 15 років страхового стажу, але менше 25 років (в 2019 р. – менше 26 років, а в 2020 р. – менше 27 років).

Призначення допомоги здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення, при цьому враховується майновий стан і середньомісячний сукупний дохід сім'ї громадянина.

Для оформлення виплати в органи соціального захисту подається пакет документів:

  • заява;
  • паспорт;
  • ідентифікаційний податковий номер;
  • довідка про наявний страховий стаж (видається Пенсійним фондом);
  • декларація про майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи членів сім'ї).

Тимчасова допомога призначається з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за виплатою відбулося не пізніше трьох місяців після досягнення пенсійного віку.

Допомога не призначається, якщо:

  • сукупний дохід сім'ї на людину за останні 6 місяців становить понад 100% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб;
  • особа отримує пенсію по інвалідності, соцдопомогу або має інші джерела доходу;
  • особа або члени його сім'ї за останні 12 місяців здійснили велику одноразову покупку на суму понад 50 тисяч грн.

Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одного її члена. При цьому виплата не може перевищувати 100% такого прожиткового мінімуму.

У разі підвищення стандартів органи соціального захисту населення проводять перерахунок раніше призначеної допомоги з урахуванням нових показників без додаткового звернення одержувача.

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію

Відповідно до ст.46 Конституції України кожен громадянин має право на допомогу держави, навіть якщо у нього немає необхідного стажу роботи.

Згідно з Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд (постанова Кабміну України від 02.04.2005 р. №261), право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, мають особи, які досягли віку 65 років і не мають права на пенсію відповідно до законодавства. До досягнення зазначеного віку до осіб, які не мають права на пенсію, належать жінки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

  • 58 років – які народилися до 30 вересня 1953 року включно;
  • 58 років 6 міс. – які народилися з 1 жовтня 1953 р. по 31 березня 1954 р.;
  • 59 років – які народилися з 1 квітня 1954 р. по 30 вересня 1954 р.;
  • 59 років 6 міс. – які народилися з 1 жовтня 1954 р. по 31 березня 1955 р.;
  • 60 років – які народилися з 1 квітня 1955 р. по 30 вересня 1955 р.;
  • 60 років 6 міс. – які народилися з 1 жовтня 1955 р. по 31 березня 1956 р.;
  • 61 рік – які народилися з 1 квітня 1956 р. по 30 вересня 1956 р.;
  • 61 рік 6 міс. – які народилися з 1 жовтня 1956 р. по 31 березня 1957 р.;
  • 62 роки – які народилися з 1 квітня 1957 р. по 30 вересня 1957 р.;
  • 62 роки 6 міс. – які народилися з 1 жовтня 1957 р. по 31 березня 1958 р.;
  • 63 роки – які народилися з 1 квітня 1958 р. по 30 вересня 1958 р.;
  • 63 роки 6 міс. – які народилися з 1 жовтня 1958 р. по 31 березня 1959 р.;
  • 64 роки – які народилися з 1 квітня 1959 р. по 30 вересня 1959 р.;
  • 64 роки 6 міс. – які народилися з 1 жовтня 1959 р. по 31 березня 1960 р.;
  • 65 років – які народилися з 1 квітня 1960 р. по 31 грудня 1960 р.

Інші обов’язкові умови призначення державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію:

  • не одержують соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві;
  • є малозабезпеченими особами.

Для визначення розміру соціальної допомоги застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений на дату звернення за допомогою законом на відповідний рік.

Соціальна допомога встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у такому розмірі:

  • 30% - особам, які досягли віку, встановленого ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам».

У разі збільшення прожиткового мінімуму перерахунок соціальної допомоги здійснюється з дати, з якої встановлений новий розмір прожиткового мінімуму.

Перегляд розміру виплат жінкам, які вийшли на пенсію достроково в 55 років

Положенням п.7-2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 була передбачена тимчасова можливість для жінок – до 1 січня 2015 року – за власним бажанням виходити на пенсію відразу після досягнення 55-річного віку при наявності страхового стажу не менше 30 років і за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії зменшувався на 0,5% за кожний повний або неповний місяць дострокового виходу на пенсію. Таке зменшення розміру пенсії за віком повинно було застосовуватися протягом усього періоду отримання пенсії.

Згідно пенсійної реформи, зменшення пенсійних виплат жінкам, які вийшли на пенсію достроково в 55 років, буде застосовуватися не довічно, а до досягнення пенсійного віку, передбаченого ч.1 ст.26 Закону №1058, і протягом періоду, що дорівнює кількості повних і неповних місяців дострокового виходу на пенсію до досягнення жінкою пенсійного віку. Після завершення цього терміну розмір пенсії переглядається.

 

 

 

 

 

 

 

 

Призначення пенсії

Страховий стаж

станом на 10.10.2018 р.

Зустрічаються два поняття, що стосуються стажу: трудовий і страховий стаж. Це не рівнозначні терміни, і їх слід розрізняти.

Під трудовим стажем розуміють весь період трудової діяльності. До 01.01.2004 р. враховується весь трудовий стаж, підтверджений відповідними документами. Основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. Весь трудовий стаж до 01.01.2004 р. прирівнюється до страхового.

Згідно ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески не менше, ніж мінімальний страховий внесок (визначається як добуток мінімальної заробітної плати за відповідний період і встановленої ставки внеску).

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи зараховується до страхового стажу як повний за умови, якщо сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо таку доплату не було здійснено, то до страхового стажу зараховується період пропорційно до сплаченої суми внесків.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених Законом №1058, - робота за Списком №1; робота в місцевостях, прирівняних до Крайньої Півночі.

Відомості про страховий стаж за період роботи з 01.01.2004 р. (дата набрання чинності Закону №1058) враховуються на підставі даних персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

До 01.01.2004 р. періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховуються для призначення пенсії, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (до набрання чинності Закону №1058).

Підтвердження стажу при призначенні пенсії. Згідно з чинним законодавством документами про стаж є:

  • трудова книжка;
  • відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Підставою для зарахування до стажу періодів роботи:

  • до 01.01.2004 р. є записи в трудовій книжці;
  • з 01.01.2004 р.дані персоніфікованого обліку.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (постанова Кабміну України від 12.08.1993 р. №637) трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

При відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються:

  • довідки;
  • виписки з наказів;
  • особові рахунки та відомості на виплату заробітної плати;
  • посвідчення;
  • характеристики;
  • письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання;
  • інші документи, що містять відомості про періоди роботи.

У випадках, коли документи не збереглися, підтвердження стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За період після 31.12.2003 р. діє наступне правило: для розрахунку пенсії враховується тільки страховий стаж, тобто період, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачено страхові внески в розмірі не менше мінімального (визначається як добуток мінімальної заробітної плати за відповідний період і встановленої ставки внеску).

Якщо ці вимоги не дотримані, то стаж або буде зарахований пропорційно до нарахованих сум, або необхідно здійснити доплату до мінімального страхового внеску.

Якщо ж внески не сплачено зовсім, то стаж не може бути зарахований, незважаючи навіть на наявність запису в трудовій книжці.

Доплата до суми страхових внесків

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України, доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо застрахованою особою прийнято рішення про доплату до суми страхових внесків, то особа самостійно вибирає неповні місяці, за які вона має намір здійснити таку доплату, і подає до органів Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії відповідну заяву.

Працівник відділу надходження доходів на підставі даних персоніфіковного обліку про періоди страхового стажу, за які застрахована особа бажає здійснити доплату у сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, складає повідомлення-розрахунок.

Застрахована особа здійснює доплату в сумі, зазначеній у повідомленні-розрахунку, протягом 10 календарних днів з дня його отримання.

Про сплату коштів відділ надходження доходів повідомляє відділ персоніфікованого обліку в день їх надходження на поточний рахунок органів Пенсійного фонду.

Особа, яка здійснює доплату до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок, формує і подає до органів Пенсійного фонду України сама за себе відомості про суми такої доплати.

Відповідно до п.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 така доплата визначається за формулою:

ЗД – сума заробітної плати застрахованої особи, розрахована виходячи із доплати за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати, грн.

Д – сума доплати до страхових внесків, грн.

Т – розмір (ставка) страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці, %.

Таким чином, сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до Закону №1058 враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою:

ЗВ – сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до Закону №1058 враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

З – сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Законом №1058 за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

ЗД – сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу).

Так як Закон №1058 набрав чинності з 01.01.2004 р., то доплату до страхових внесків можна здійснити тільки з цієї дати.

Доплата до страхових внесків – один із способів збільшення показників коефіцієнта страхового стажу та індивідуального коефіцієнта заробітку пенсіонера і, отже, розміру пенсійних виплат. Доцільність здійснення такої доплати визначається в кожному конкретному випадку індивідуально.

Страховий стаж і період перебування на обліку в центрі зайнятості

Згідно п.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 особи, які підлягають соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримували допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації (крім, одноразової виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), мають право на залік цього часу до трудового стажу.

Період отримання допомоги по безробіттю підтверджується:

  • до 01.01.2010 р. на підставі відповідного запису в трудовій книжці, внесеної органом державної служби зайнятості та засвідченої підписом посадової особи та печаткою;
  • з 01.01.2010 р.довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

При розрахунку коефіцієнта заробітної плати для призначення пенсії в період отримання допомоги по безробіттю враховується заробітна плата в мінімальному розмірі.

Страховий стаж і навчання

За період до 01.01.2004 р. згідно п.«д» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. У стаж зараховується лише період з денною формою навчання.

Час навчання підтверджується дипломами, свідоцтвами, посвідченнями, а в разі їх відсутності – довідками або іншими документами, які видані на підставі архівних даних і містять відомості про тривалість навчання (закінчення повного навчального курсу або окремих його етапів). Слід звернути увагу на те, що до трудового стажу не зараховується:

  • час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах на заочній або вечірній формі навчання;
  • період перебування в академічній відпустці студентів вищих і середніх спеціальних навчальних закладів;
  • час навчання на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах;
  • час навчання, визначений на підставі показань свідків;
  • період відпустки, який надавався після закінчення вищого або середнього спеціального навчального закладу.

Страховий стаж і час проходження військової служби

Відповідно до п.«в» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 в період до 01.01.2004 р. підлягає заліку в стаж роботи час проходження військової служби, перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки і внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Основним документом, надавши який пенсіонер отримує право на залік в стаж військової служби, є військовий квиток. Якщо з яких-небудь причин він не зберігся, то його альтернативою можуть бути довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінтрансзв'язку, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПА, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань або довідки архівних і військово-лікувальних установ.

З 01.01.2004 р. період проходження військової служби також входить до страхового стажу.

Відповідно до п.7 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 особи, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також службу в органах і підрозділах цивільного захисту, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

При розрахунку коефіцієнта заробітної плати для призначення пенсії в період проходження військової служби враховується заробітна плата в мінімальному розмірі.

Слід мати на увазі, що тримісячна відпустка після строкової служби заліку в стаж не підлягає.

Страховий стаж і період догляду за малолітніми дітьми

Відповідно до п.«ж» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 в період до 01.01.2004 р. в стаж роботи зараховується період догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною трирічного віку.

Згідно з п.11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабміну України від 12.08.1993 р. №637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини – свідоцтва про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною трирічного віку мати не працювала.

Документами, що підтверджують те, що до досягнення дитиною трирічного віку мати не працювала, є:

  • виписка з трудової книжки;
  • відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією.

Що ж стосується працюючих матерів, то відповідно до ч.3 ст.181 Кодексу законів про працю відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і відпустка без збереження заробітної плати зараховується до стажу роботи.

Таким чином, до 01.01.2004 р. особи, які йшли у відпустку по догляду за дитиною з робочого місця, могли розраховувати на зарахування в стаж відпустки по догляду як до трьох років, так і до шести років (за медичним висновком).

Непрацюючим матерям враховувався час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

З 01.01.2004 р. всі, хто отримував соцдопомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (а після її скасування отримують допомогу при народженні дитини), підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, відповідно, цей період включається до страхового стажу. Страхові внески в даному випадку перераховує держава в мінімальному розмірі. Догляд за дитиною до шести років за медичними показаннями до страхового стажу не входить.

Страховий стаж і відпустка по вагітності та пологах

Починаючи з 01.07.2013 р. до бази нарахування єдиного соціального внеску входять суми допомоги по вагітності та пологах. Оскільки до 01.07.2013 р. внески з допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами не нараховувалися і не сплачувалися, то період перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами до зазначеної дати не підлягає заліку до страхового стажу.

Страховий стаж і час догляду за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом, пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду

Відповідно до п.«є» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 в період до 01.01.2004 р. в стаж роботи для призначення пенсії зараховується час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Згідно п.9 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 в період догляду після 31.12.2003 р. право на залік стажу має один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058, та за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

Період догляду до 01.01.2005 р. встановлюється на підставі наступного пакета документів:

  1. Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду.

Такий документ складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей, отриманих від органів місцевого самоврядування, органів управління житловим фондом, в результаті опитування сусідів і осіб, за якими здійснюється догляд.

  1. Документи, які засвідчують факт інвалідності.

Це можуть бути:

  • виписка з акта огляду медико-соціальної експертної комісії;
  • медичне заключення;
  • посвідчення одержувача допомоги;
  • довідка органів праці та соціального захисту населення.
  1. Документи, що підтверджують вік особи, за яким здійснюється догляд (свідоцтво про народження, паспорт).

Час догляду після 31.12.2004 р. зараховується до страхового стажу за умови отримання допомоги (компенсації) в органах праці та соціального захисту населення. За інформацією про отримання такої допомоги містяться в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

 

Страховий стаж і період інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням

Такий період підлягає заліку як до 01.01.2004 р., так і після 31.12.2003 р. Підставою для зарахування до страхового стажу є виписка з акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Додатковий залік страхового стажу у відповідності з пенсійною реформою 2017

До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком (крім безпосередньо періодів сплати страхових внесків) включаються такі періоди:

  • ведення підприємницької діяльності зі спрощеною системою оподаткування:
  • з 01.01.1998 р. по 30.06.2000 р. включно – при наданні довідки про реєстрацію в якості суб'єкта підприємницької діяльності;
  • з 01.07.2000 р. по 31.12.2017 р. включно – за умови сплати страхових внесків незалежно від їх розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного соціального внеску);
  • проходження військової служби по 31.12.2017 р. включно;
  • перебування у відпустці в зв'язку з вагітністю та пологами – з 01.01.2004 р. по 30.06.2013 р. включно;
  • перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку – з 01.01.2004 р. до моменту введення сплати страхових внесків за жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною.

Добровільна участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування

При відсутності у людини необхідного страхового стажу для призначення пенсії, він може укласти договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Це дасть можливість «докупити» страховий стаж.

Придбання відсутнього страхового стажу шляхом доплати єдиного соціального внеску здійснюється відповідно до ст.10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464.

Перелік осіб, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, визначений ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, а саме:

  • особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до ст.11 Закону №1058;
  • іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні;
  • громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України.

Для того, щоб взяти добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, особа подає до органу Державної фіскальної служби за місцем проживання відповідну заяву. З особою, яка подала заяву про добровільну участь, органом фіскальної служби в строки не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання. Строк дії договору не може бути менше одного року (крім договорів про одноразову сплату). Розмір єдиного внеску і періодичність його сплати визначається договором про добровільну участь.

Слід зазначити, що у разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, та ставки єдиного внеску.

Договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року). Сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2. В усіх випадках ця сума не може бути більшою за суму єдиного внеску, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої на дату укладення договору.

Одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди може бути здійснена за окремим договором.

 

 

 

 

 

Призначення пенсій

Розмір пенсійних виплат

станом на 10.10.2018 р.

Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого Законом №1058 пенсійного віку.

При призначенні пенсії її складовими можуть бути:

  • основна (розрахункова) пенсія за віком – ПР;
  • доплата за наднормативний стаж – НСТ;
  • пільгова («статусна») надбавка – НЛ;
  • щомісячна державна адресна допомога – ПС.

Таким чином, розмір пенсії визначається за формулою:

П – розмір пенсії за віком, грн.

Розглянемо ці складові пенсії.

Основна пенсія за віком

Розрахунок розміру основної пенсії за віком проводиться за нормами ст. 25, 27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 з урахуванням:

  • наявного страхового стажу – коефіцієнт страхового стажу КС;
  • заробітку застрахованої особи – індивідуальний коефіцієнт заробітної плати КЗ СР пенсіонера;
  • середньої заробітної плати в Україні, яка застосовується для призначення пенсії – показник середньої заробітної плати ЗС працівників, зайнятих в галузях економіки України, за три роки, що передують року призначення пенсії (для пенсій, призначених до 01.01.2012 р.за рік, що передує року призначення пенсії).

Розмір основної пенсії за віком визначається за формулою:

Середня зарплата ЗС в Україні

При призначенні страхової пенсії використовується показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади в галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів. Це закріплено ст.40 Закону №1058 та постановою правління Пенсійного фонду №4-4 від 01.02.2008 р. При визначенні цього показника використовуються дані про середню заробітну плату і середню чисельність застрахованих осіб. Джерелом цих відомостей є дані, що містяться в звітності платників страхових внесків.

Так як в заробітну плату для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), що отримуються застрахованою особою, на які були нараховані та фактично сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини (це 15 мінімальних зарплат), то дані статистики цьому показнику не відповідають.

Довідково.

У своєму листі від 23.08.2011 р. №17708/03-40 Пенсійний фонд України роз'яснив поняття «середня заробітна плата» і «показник середньої заробітної плати».

Поняття «середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України» та «показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески» тотожні.

Частиною 2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 у 2003 році передбачено поняття «середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України», поняття «середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні» в редакції Закону №1058 2007 р.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про призначення та індексацію пенсій» від 14.05.2013 р. №231 внесено зміну до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 такого змісту: слова «середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні» замінити словами «середня заробітна плата (дохід) в Україні».

Ступінь впливу середньої заробітної плати ЗС в Україні на розмір пенсії

Основний (розрахунковий) розмір пенсії визначається як добуток наступних складових:

  • середня заробітна плата (дохід) ЗС на одну застраховану особу в цілому по Україні, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;
  • індивідуальний коефіцієнт заробітної плати КЗ СР;
  • коефіцієнт страхового стажу КС.

При розрахунку розміру пенсії особам, які вийшли на пенсію, наприклад, в 2013 році, використовувалася середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за 2010-2012 рр. – 2368,70 грн. (2010 р. – 1982,63 грн., 2011 року – 2370,53 грн., 2012 року – 2752,95 грн.). Особам, які вийшли на пенсію в 2014 році, - середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за 2011-2013 рр. – 2700,98 грн. (2011 р. – 2370,53 грн., 2012 р. – 2752,95 грн., 2013 р. – 2979,46 грн.).

Якщо припустити, що у пенсіонера, який вийшов на пенсію в 2013 р., і пенсіонера, який вийшов на пенсію в 2014 р., однакові індивідуальний коефіцієнт заробітку КЗ СР і коефіцієнт страхового стажу КС (КЗ = 1,83235; КС = 0,4995), то розмір основної пенсії становить:

  • в 2013 р. – ПР = 2368,70 х 1,83235 х 0,4995 = 2167,97 грн .;
  • в 2014 р. – ПР = 2700,98 х 1,83235 х 0,4995 = 2472,10 грн.

Таким чином, розмір пенсії осіб, які вийшли на пенсію пізніше, при однаковому стажі і рівні заробітної плати вище. В даному випадку вище на 304,13 грн. (на 14%).

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати КЗ СР

Визначається за формулою:

СК – сума коефіцієнтів заробітної плати.

К – страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

КЗі – коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії.

ЗВі – сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), грн.

ЗСі – заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), грн.

Таким чином, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати КЗі визначається шляхом ділення суми заробітної плати, яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за кожен місяць, що бере участь в розрахунку, на заробітну плату (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).

Наприклад, зарплата в серпні 2003 р. становила 700 грн., а заробітна плата в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні в серпні 2003 р. – 374,16 грн. Порахуємо коефіцієнт заробітку за цей місяць:

Таке співвідношення підраховується для кожного місяця.

Остаточний коефіцієнт заробітної плати (середньоарифметичний коефіцієнт заробітку) КЗ СР застрахованої особи відповідно до наданих даних про зарплату визначається шляхом додавання всіх отриманих щомісячних коефіцієнтів заробітної плати з подальшим діленням на суму страхового стажу за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати.

Заробіток ЗВі, що використовується для обчислення пенсії

Відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 при визначенні розміру пенсії використовуються відомості про заробітну плату:

  • за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 року, тобто всі дані персоніфікованого обліку;
  • за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв:
  • за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами (відомостями про нарахування чи виплати заробітної плати, особовими рахунками);
  • в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців.

Для цього в пенсійній справі використовуються:

  • індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000 р. (довідка з системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду);
  • за вибором пенсіонера, довідка про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців підряд по 30.06.2000 р. (це не обов'язково період роботи на одному підприємстві, головне правило – п'ять років підряд).

При виборі 60 місяців для довідки про заробітну плату слід пам'ятати – немає невигідних років, для кожного окремого факту призначення пенсії потрібно здійснювати індивідуальний розрахунок коефіцієнта заробітної плати застрахованої особи. Він визначається шляхом ділення суми заробітної плати, яка враховується для обчислення пенсії за кожен місяць, що бере участь в розрахунку, на заробітну плату (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати.

Наприклад, січень 1980 року:

  • заробіток згідно з довідкою – 0,00173;
  • заробітна плата в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні – 0,00155.

Таким чином, коефіцієнт заробітної плати за січень 1980 року – 1,11613.

Остаточний коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи згідно з наданими документами визначається шляхом додавання всіх щомісячних коефіцієнтів заробітної плати з подальшим діленням на суму страхового стажу за місяці, за які розраховується коефіцієнта заробітної плати застрахованої особи.

Маючи в своєму розпорядженні відомості про заробітну плату в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні та, порівнявши ці значення з величиною заробітку, зазначеного в довідці, можна зробити висновок про найбільш оптимальний вибір.

Отже, весь заробіток з 01.07.2000 р. в будь-якому випадку буде брати участь в розрахунку пенсії. Крім того, пенсіонер має право додатково надати довідку про заробіток за п'ять років стажу підряд в період по 30.06.2000 р.

Заробітна плата застрахованої особи для обчислення пенсії за період по 30.06.2000 р. враховується на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за умови її підтвердження первинними документами (відомостями про нарахування заробітної плати, особовими рахунками). Закон №1058 не встановлює обмежень для числа місць роботи, за якими визначається заробітна плата.

Головне правило – такі довідки сукупно повинні містити дані про заробіток за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд. За період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000 р., зарплата для обчислення пенсії визначається за даними системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (індивідуальні відомості про застраховану особу – форма ОК-5).

У заробітну плату для обчислення пенсії включаються виплати, з яких, відповідно до Закону №1058, фактично сплачено страхові внески.

Гранична величина заробітної плати, яка використовується для обчислення пенсії, обмежується величиною зарплати, що оподатковується страховими внесками, наприклад, за період:

  • з 01.07.1998 р. по 28.02.2001 р. – 1000 грн.;
  • з 01.03.2001 р. по 30.04.2002 р. – 1600 грн.;
  • з 01.05.2002 р. по 31.05.2003 р. – 2200 грн.;
  • з 01.06.2003 р. по 31.12.2004 р. – 2660 грн.

Що це означає? Зарплата в серпні 2003 р. становила 3000 грн. У цьому місяці заробітна плата в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні – 374,16 грн. Через обмеження зарплати для обчислення пенсії при розрахунку коефіцієнта заробітку використовується сума зарплати, з якої сплачено страхові внески, в розмірі 2660 грн., а не 3000 грн., які отримав працівник.

Отже, коефіцієнт зарплати за серпень 2003 р. визначається наступним чином:

В результаті обмеження величини заробітку, використовуваного для обчислення пенсії, в розрахунку не були враховані 340 грн.

З 01.01.2018 р. гранична величина заробітної плати, яка бере участь в розрахунку пенсії, обмежується максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до законодавства в розмірі 15 мінімальних заробітних плат.

За період, в якому таке обмеження не застосовувалося (до 01.07.1998 р.), заробітна плата для визначення розміру пенсії враховується відповідно до раніше діючого законодавства, але вона не повинна перевищувати 5,6 розміру середньої зарплати в Україні на день отримання виплат. Простіше кажучи, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати пенсіонера в період до 01.07.1998 р. не може бути більше 5,6.

Середньомісячна заробітна плата ЗСі в Україні

Пенсійний фонд України при призначенні і перерахунку пенсій за періоди роботи до 2003 р. застосовує показники середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, передбачені в постанові Кабміну України від 20.11.2003 р. №1783 «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян».

Починаючи з 2003 р. проведення розрахунків по визначенню середньомісячної заробітної плати в галузях національної економіки для призначення пенсій здійснювалося відповідно до тимчасової методики, затвердженої наказом Держкомстату, Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 31.12.2003 р. №472/352/398, постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1, а з 2008 р. – відповідно до Порядку визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 враховується для нарахування пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 01.02.2008 р. №4-4.

Державною службою статистики визначається середньомісячна заробітна плата штатних працівників за видами економічної діяльності від загального фонду оплати праці на підприємствах, установах та організаціях. Ця заробітна плата для призначення та перерахунку страхових пенсій не використовується.

 

Оптимізація розрахунку середнього коефіцієнта заробітної плати КЗ СР

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата для розрахунку пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абз.3 ч.1 ст.24 Закону №1058, тобто періодів, протягом яких особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю, крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, або матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, і будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що ці періоди в сумі складають не більше ніж 10% тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до п.7,8 і 9 ст.11 Закону №1058:

  • періоди проходження строкової військової служби в Збройних силах України, СБУ, інших утворених відповідно до законодавства України військових формуваннях, а також служби в органах і підрозділах цивільного захисту, за період з 1 січня 2005 року;
  • час отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а після його скасування допомоги при народженні дитини, при усиновленні дитини, за період з 1 січня 2005 року;
  • час фактичного догляду (за період з 1 січня 2005 року і за умови, що такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства):
  • непрацюючого працездатного батька (матері) за дитиною інвалідом;
  • непрацюючих працездатних осіб за інвалідом I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058 та за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Період, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, не може бути менше ніж 60 календарних місяців.

Коефіцієнт страхового стажу КС

Розрахунок коефіцієнта страхового стажу КС, згідно ст.25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058, здійснюється за формулою:

СМ – сума місяців страхового стажу;

ВС – визначена відповідно до Закону №1058 величина оцінки одного року страхового стажу:

  • 1% - за період участі в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Слід врахувати, що за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Коефіцієнт страхового стажу КС не може перевищувати 0,75, а для осіб, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими або особливо важкими умовами праці за Списком №1, - 0,85.

Приклад.

Страховий стаж становить 38 років, тобто СМ = 456 міс.

Відстрочка виходу на пенсію

Згідно ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до Закону №1058, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058, побажала продовжити працювати і отримувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, нарахованого відповідно до ст.27 Закону №1058, на такий відсоток:

  • на 0,5% за кожний повний місяць страхового стажу в разі, якщо особа відстрочила вихід на пенсію менше ніж на 60 місяців;
  • на 0,75% за кожен повний місяць страхового стажу в разі, якщо особа відстрочила вихід на пенсію більш ніж на 60 місяців.

Приклад.

Після досягнення 60-річного віку заявник не звернувся за пенсією і відпрацював ще 24 місяці (2 роки). Основна пенсія, нарахована відповідно до ст.27 Закону №1058, становить 2520 грн.

Відповідно до оновленої норми ст.29 Закону №1058 сума підвищення – 12% (24 міс. * 0,5%), тобто буде дорівнювати 302,40 грн. (2520 грн. * 12%).

Таким чином, пенсія складе 2822,40 грн. (без урахування доплати за наднормативний стаж та пільгової надбавки до пенсії).

Приклад.

Заявник відстрочив вихід на пенсію на 65 місяців (5 років 5 міс.). Сума пенсії, нарахованої за ст.27 Закону №1058, становить 2520 грн.

Тоді сума підвищення – 850,50 грн.

(2520 грн. * 60 міс. * 0,5% + 2520 грн. * 5 міс. * 0,75%).

Таким чином, пенсія складе 3370,50 грн. (без урахування доплати за наднормативний стаж та пільгової надбавки до пенсії).

При цьому підвищення пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.

Відстрочити вихід на пенсію дозволяється навіть на один-два місяці. Мінімальний і максимальний періоди відстрочки не передбачені.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668 встановлено нові правила відстрочки виходу на пенсію. Тепер при досягненні пенсійного віку не потрібне звернення до Пенсійного фонду із заявою про відстрочення призначення пенсії. Пенсіонер може звернутися за пенсією тільки тоді, коли сам прийме рішення про її призначення (незалежно від звільнення).

Крім того жінкам, які народилися до 31 грудня 1961 року, буде виплачуватися надбавка в розмірі 2,5% за кожні півроку більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.

Приклад.

Жінці, яка має право вийти на пенсію за віком в 55 років 6 міс. в березні 2012 р., нарахували основну пенсію на підставі ст.27 Закону №1058 у розмірі 1710 грн. при наявності страхового стажу 30 років.

З огляду на підвищення пенсій жінок в перехідний період, вона буде отримувати 1752,75 грн. (1710 грн. + 1710 грн. * 2,5% = 1710 грн. + 42,75 грн.).

Слід ще раз звернути увагу на те, що дія даної норми Закону №1058 поширюється тільки на жінок, які мали право в перехідний період вийти на дострокову пенсію за віком в 55 років, але не скористалися нею, а оформили пенсію після досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058.

Мінімальний розмір пенсії за віком

Мінімальна пенсія за віком – державна соціальна гарантія, розмір якої визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058.

Відповідно до п.1 ст.28 Закону №1058, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до п.2 ст.28 Закону №1058, з 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40% мінімальної заробітної плати, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Перерахунок мінімальних пенсій за віком у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, здійснюється тільки непрацюючим пенсіонерам.

Працюючим пенсіонерам подібний перерахунок проводиться тільки після звільнення з роботи або припинення підприємницької діяльності. Після звільнення необхідно звернутися із заявою про перерахунок мінімальної пенсії за віком та документами, що підтверджують факт звільнення, в орган Пенсійного фонду за місцем проживання. Перерахунок мінімальної пенсії робиться з дня, наступного після дня звільнення з роботи. При цьому враховується прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, що діє на дату звільнення з роботи (припинення підприємницької діяльності).

Довідково.

До 01.10.2011 р. (дата набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668) пенсії за віком у мінімальному розмірі призначалися при наявності:

  • у чоловіків – 25 років страхового стажу;
  • у жінок – 20 років страхового стажу.

Розмір таких пенсій у зв'язку зі збільшенням нормативного страхового стажу (на 10 років з 01.10.2011 р.) перегляду не підлягає.

Наднормативний стаж. Доплата до пенсії за наднормативний стаж.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років у чоловіків і 30 років у жінок пенсія за віком збільшується на 1% пенсії, розрахованої згідно ст.27 Закону №1058, але не більше ніж на 1% мінімального розміру пенсії за віком.

Що це означає?

По-перше, слід нагадати, що:

  • пенсія, розрахована відповідно до ст.27 Закону №1058, - це основна пенсія за віком, розмір якої визначається за формулою:

ЗС – середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за три роки, що передують року призначення пенсії, грн.;

КЗ СР – індивідуальний коефіцієнт заробітної плати пенсіонера;

КС – коефіцієнт страхового стажу.

  • мінімальний розмір пенсії за віком визначається як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст.28 Закону №1058, наднормативним є стаж понад 35 років у чоловіків і 30 років у жінок, а для осіб, яким пенсія призначена або перерахована до 01.10.2011 р. – 25 років у чоловіків і 20 років у жінок.

Доплата за кожен рік наднормативного стажу становить 1% основного розміру пенсії, але не більше ніж 1% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Показник такого прожиткового мінімуму щорічно визначається Законом України «Про Державний бюджет України».

Розмір доплати змінюється:

  • зі збільшенням основного розміру пенсії в разі, якщо основний розмір пенсії не досягає розміру мінімальної пенсії;
  • з ростом прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб в разі, якщо основний розмір пенсії перевищує прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.

 

Чому тільки з 2005 р. пенсіонеру здійснюють доплату за наднормативний стаж?

З січня 2005 року набули чинності положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 про те, що за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років у чоловіків і 20 років у жінок пенсія за віком збільшується на 1% основного розміру пенсії, але не більше ніж на 1% мінімального розміру пенсії за віком, визначеного як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Раніше Законом №1058 доплата за наднормативний стаж не була передбачена.

Мінімальний розмір пенсійних виплат

Відповідно до п.2 постанови Кабміну України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26.03.2008 р. №265 встановлено, що в разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат пенсіонера (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, вставновленого законом для осіб, які втратили працездатність, то такій особі надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Пільгова доплата до пенсії НЛ

До пільгових доплат до пенсії відносяться:

  • додаткова пенсія за особливі заслуги перед Україною;
  • додаткова пенсія постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи;
  • надбавка до пенсії «дітям війни»;
  • надбавка до пенсії донорам;
  • підвищення до пенсії жертвам нацистських переслідувань;
  • підвищення до пенсії ветеранам війни;
  • інші доплати до пенсії.

Право на отримання пільг та підвищення до пенсії має особа, якій в установленому порядку надано відповідний статус.

Підвищення до пенсії виплачується таким особам в залежності від встановленого статусу у відсотках від прожиткового мінімуму:

  • для осіб, які втратили працездатність;
  • на одну особу з розрахунку на місяць.

Показник прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць використовується тільки при визначенні розміру доплати почесним донорам. Решта надбавок до пенсії визначаються у відсотках від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Правда, з цього правила є винятки, наприклад, доплата до пенсій реабілітованим та членам їх сімей. У таких випадках розмір доплат визначається як фіксована нормативно-правовими актами Кабміну України сума і не залежить від змін прожиткового мінімуму.

Слід пам'ятати, що нарахування та виплата пільгових доплат до пенсії здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Каміном України, виходячи з наявності фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

 

 

 

Порядок призначення пенсії за віком

станом на 10.10.2018 р.

Документи, необхідні для призначення пенсії

Для призначення пенсії за віком надаються такі документи:

  • паспорт;
  • довідка податкової інспекції про присвоєння ідентифікаційного коду;
  • трудова книжка;
  • документи, які надають право на додатковий залік до страхового стажу:
  • свідоцтво про народження дитини;
  • диплом про закінчення вищого або професійно-технічного навчального закладу;
  • військовий квиток;
  • документи про заробіток: довідка про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців підряд по 30.06.2000 р., підтверджена первинними документами (відомостями про нарахування заробітної плати, особовими рахунками) – за бажанням пенсіонера або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 р. становив менше 60 місяців.

Трудова книжка. Стаж роботи для призначення пенсії визначається за даними трудової книжки за періоди роботи до 01.01.2004 р.

Якщо трудова книжка втрачена або в ній не внесені дані про деякі періоди роботи, то стаж до 01.01.2004 р. можна підтвердити довідками підприємств про період роботи, виданими на підставі первинних документів (наказів на прийом і звільнення, відомостей на виплату заробітної плати).

Якщо підприємство ліквідовано і документи не збережені, то підтвердити стаж можна показаннями свідків, які працювали і мають документи про свою роботу в той же час на тому ж самому підприємстві або в одній системі.

Крім підтвердження стажу роботи, трудова книжка – це один з документів, який свідчить про те, працює особа чи ні. Ці дані необхідні для встановлення до пенсії надбавок на непрацездатних утриманців (дітей до 18 років), індексації пенсій і при встановленні права на перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (працюючі пенсіонери права на це не мають).

Інші документи, що підтверджують стаж роботи. Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1) до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, визначені постановою Кабміну України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 р. №637. Основним документом, який підтверджує стаж роботи за період до 01.01.2004 р., є трудова книжка.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що в разі, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки про періоди роботи, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори та угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, що містять відомості про періоди роботи.

У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, то підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Так, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних і з інших причин, крім надзвичайних ситуацій, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації, в тому числі колгоспі, або в одній системі і мають документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Довідка про заробітну плату для обчислення пенсії. Для обчислення пенсії в обов'язковому порядку враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу з 01.07.2000 р.

За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами (відомостями про нарахування та виплату заробітної плати, особовими рахунками) або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 р. становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також може враховуватися заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 р. незалежно від перерв.

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1) до заяви про призначення пенсії за віком може додаватися довідка про заробітну плату для обчислення пенсії (в період до 01.07.2000 р.). Індивідуальні відомості про застраховану особу починаючи з 01.07.2000 р. надаються відділом персоніфікованого обліку управління Пенсійного фонду України.

Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та виплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними установами, зокрема, архівами.

Порядком не визначено, що довідка про заробітну плату повинна бути видана безпосередньо в період звернення за пенсією.

Отже, якщо довідка про заробітну плату для обчислення пенсії відповідає вимогам, зазначеним у Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то її можна врахувати для призначення пенсії.

Свідоцтво про шлюб. Якщо у жінки ім'я, по батькові, прізвище, які вказані в трудовій книжці, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем згідно з паспортом або свідоцтвом про народження, то необхідно підтвердити факт приналежності їй трудової книжки.

Документом, що підтверджує факт приналежності трудової книжки конкретній особі, є свідоцтво про шлюб, в якому вказане дошлюбне прізвище жінки. На підставі цього документа вноситься зміна (уточнюючий запис) в трудову книжку.

Згідно п.26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (постанова Кабміну України від 12.08.1993 р. №637) факт приналежності трудової книжки конкретній особі може бути встановлено в судовому порядку.

Оформлення документів для призначення пенсії

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1, (далі – Порядок) передбачено, що заява про призначення пенсії працюючим громадянам подається заявником до управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі – орган, що призначає пенсію) через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі – посадова особа). Відповідальних осіб за таку роботу на кожному підприємстві визначає своїм розпорядженням його керівник. Як правило, це працівник кадрової служби. У разі необхідності посадовими особами підприємства надається допомога працівникам цього підприємства щодо отримання відсутніх документів.

Порядком також визначено, що заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації).

У разі необхідності орган, який призначає пенсію, надає допомогу непрацюючим громадянам щодо отримання відсутніх документів для призначення пенсії.

Таким чином, якщо особа працює на момент оформлення пенсії, то допомога щодо відсутніх документів надається підприємством, установою.

Якщо на момент оформлення пенсії особа не працює, то допомога щодо відсутніх документів для призначення пенсії надається органом, який призначає пенсію. Відповідний запит оформляється на адресу підприємства, яке має в своєму розпорядженні необхідні відомості, або на адресу Пенсійного фонду країни, з якої необхідно отримати інформацію, або на адресу архіву, в якому зберігаються документи ліквідованого підприємства, установи.

Якщо виникли проблеми з підготовкою належних для призначення пенсії документів, то можна надати в орган, який призначає пенсію, наявні документи, а відсутні надати додатково протягом трьох місяців з дня надходження до Пенсійного фонду заяви про призначення пенсії. День прийому органом, який призначає пенсію, заяви про призначення пенсії вважається днем ​​звернення за призначенням пенсії.

 

Процедура оформлення документів для призначення пенсії в органі Пенсійного фонду

Співробітник Пенсійного фонду повинен:

  • прийняти заяву про призначення пенсії з усіма необхідними документами;
  • перевірити правильність їх оформлення;
  • визначити, чи відповідають викладені в заяві відомості про особу даним паспорта, ідентифікаційного коду;
  • зареєструвати заяву в журналі реєстрації рішень органу Пенсійного фонду.

Крім того, він повинен визначити, чи належним чином оформлені надані документи і чи правильні копії документів.

Співробітник Пенсійного фонду обов'язково повинен видати заявнику або уповноваженій особі розписку, де повинна бути вказана дата прийому заяви, а також перелік отриманих і відсутніх документів.

Решту документів необхідно надати до Пенсійного фонду у тримісячний термін з дня прийняття заяви.

Копія розписки зберігається в пенсійній справі. Також працівник Пенсійного фонду повинен видати пенсіонеру пам'ятку, в якій викладено його основні права і обов'язки, правила призначення різних видів пенсії.

Не пізніше ніж через 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення пенсії документами (без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду) приймається рішення Пенсійного фонду про призначення пенсії (або про відмову). Коли до Пенсійного фонду надійдуть дані про сплату страхових внесків, то буде проведено перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з часу призначення.

Також здійснюється перерахунок пенсії в разі, якщо на час її призначення немає даних про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією. Якщо після перерахунку пенсії її розмір зменшився, то пенсійну виплату в новому розмірі здійснюватимуть з місяця, наступного за місяцем повідомлення Пенсійним фондом України про розмір середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України.

Аналогічним чином призначається пенсія в разі, якщо до Пенсійного фонду були надані не всі документи відразу. Якщо документи, які необхідно надати додатково, протягом трьох місяців не надані, то пенсія призначається за наявними документами.

Строки призначення пенсії за віком

Згідно з положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 визначено, що пенсія за віком призначається:

  • з дня звернення за пенсією;
  • з дня, наступного за днем ​​досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058, якщо звернення за пенсією подано не пізніше трьох місяців з дня досягнення загальновстановленого пенсійного віку.

Днем звернення за пенсією вважається день прийому заяви з усіма необхідними документами.

У разі відстрочки виходу на пенсію – з дня, що настає за останнім днем ​​повного страхового місяці відстрочки.

Згідно ст.44 і 45 Закону №1058 заява про призначення пенсії за віком може бути подана не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Щоб отримати пенсію з моменту досягнення пенсійного віку, необхідно подати повний пакет документів не пізніше трьох місяців з дня народження.

Якщо ж зазначений строк пропущено, то пенсія призначається з дня звернення за нею.

Якщо документи, які необхідно надати додатково, протягом трьох місяців не подані, то рішення про призначення пенсії приймається за наявними документами.

Рішення про призначення пенсії (або про відмову) приймається не пізніше 10 днів з дня прийняття повного комплекту документів.

Беручи документи, співробітники Пенсійного фонду:

  • перевіряють правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей даним паспорта, ідентифікаційного коду та інших документів;
  • перевіряють правильність копій відповідних документів;
  • фіксують і засвідчують розбіжності;
  • видають пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається в пенсійній справі.

Крім того, Пенсійний фонд має право при необхідності перевіряти обґрунтованість поданих пенсіонером даних.

 

 

 

 

 

Пенсійні виплати

станом на 10.10.2018 р.

Згідно ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, пенсія виплачується виключно в грошовій формі щомісяця не пізніше 25 числа. Пенсія доставляється за вказаним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений пенсіонером банківський рахунок. Органи Пенсійного фонду починають виплату пенсій з 4 числа щомісяця.

З метою збереження стабільності виплат та недопущення порушення строків виплати встановлені і зафіксовані чіткі терміни виплати пенсій.

Пенсіонери, які отримують підвищення до пенсії згідно з нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551 (інваліди війни, учасники бойових дій, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, члени сімей загиблих), мають право першочергової виплати пенсії – дата виплати встановлена ​​їм з 4 по 6 число, але не пізніше 10 числа.

Графік виплати пенсій через поштове відділення складається за територіальним принципом, при цьому право на першочергове отримання пенсії за ветеранами війни зберігається.

Для пенсіонерів, які отримують пенсії в банках, встановлена ​​наступна черговість:

  • перша черга – пенсіонери, які отримують підвищення до пенсії згідно з нормами Закону №3551 (інваліди війни, учасники бойових дій, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, члени сімей загиблих);
  • друга черга – особи, які перебувають на повному державному забезпеченні;
  • третя черга – пенсіонери, яким встановлено підвищення до пенсії як учасникам війни, а також відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» №1584;
  • четверта черга – одержувачі пенсій у зв'язку з втратою годувальника;
  • п'ята черга – діти-інваліди, інваліди I, II і III груп інвалідності;
  • шоста черга – особи, які отримують пенсію за особливі заслуги перед Україною;
  • сьома черга – особи, які отримують підвищення як ті, що необґрунтовано пережили політичні репресії і згодом реабілітовані, та члени їх сімей, яких було примусово переселено, пенсіонери, яким призначено підвищення згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195;
  • восьма черга – всі інші категорії одержувачів пенсій, які не працюють;
  • дев'ята черга – працюючі одержувачі пенсій.

Таким чином, дата виплати пенсії визначається встановленою нормативними актами черговістю.

Пенсіонеру приносять пенсію додому 9-го числа кожного місяця, але в цьому місяці його не було вдома в той день. Як він може отримати пенсію?

Пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Згідно з Інструкцією про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства праці та соціальної політики України від 28.04.2009 р. №464/156 та постановою правління Пенсійного фонду України від 28.04.2009 р. №14-1, в разі відсутності одержувача вдома під час доставки пенсій, соціальних допомог він отримує їх в поштовому відділенні зв'язку до кінця виплатного періоду.

Пенсіонер зараз проживає в Черкасах. Хоче переїхати до дочки в Харків. Як він зможе отримувати пенсію на новому місці?

При переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання в іншу місцевість заява на запит пенсійної справи подається пенсіонером до управління Пенсійного фонду України за новим місцем проживання.

Громадянин, який звертається за пенсією, повинен пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує його особу, місце його проживання (реєстрації) та вік.

Таким чином, в управління Пенсійного фонду в Харкові до заяви про запит пенсійної справи пенсіонера необхідно надати документи, що підтверджують місце проживання в Харкові.

На підставі такої заяви відбувається запит пенсійної справи, який направляється до управління Пенсійного фонду в Черкасах.

Після надходження пенсійної справи виплата пенсії буде забезпечена за новим місцем проживання через підприємство поштового зв'язку або через установу уповноваженого банку.

Пенсіонер є громадянином України і збирається поїхати погостювати до сина за кордон. Яким чином він зможе отримувати свою пенсію?

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 передбачено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25-го числа місяця, за який виплачується пенсія. Пенсія виплачується виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У разі тривалої відсутності за місцем постійного проживання в Україні отримання пенсії доцільно оформити через банківську установу. Пенсіонер вибирає такий заклад серед уповноважених банків, з якими укладені угоди територіальним управлінням Пенсійного фонду, відкриває особистий рахунок і подає відповідну заяву про виплату пенсії.

Заяву можна подати безпосередньо в управління Пенсійного фонду або залишити в банку.

Якщо пенсія виплачується через підприємство поштового зв'язку і протягом шести місяців не отримується пенсіонером, то виплата пенсії буде припинена. Щоб уникнути такої ситуації необхідно оформити довіреність згідно з чинним законодавством і уповноважити іншу особу отримувати пенсію.

Однак потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.47 Закону №1058 виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду її дії за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Чи можна змінити банк, обраний для отримання пенсії?

Відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабміну України від 30.08.1999 р. №1596, пенсіонер може в будь-який час змінити уповноважений банк, через який виплачується пенсія. Для цього необхідно укласти угоду з обраною установою банку і надати відповідну заяву до органу Пенсійного фонду за місцем проживання.

Чи зможе пенсіонер отримувати пенсію на банківський рахунок, який був відкритий в Харкові, якщо зараз він переїжджає до Києва?

Виплата пенсії здійснюється за місцем проживання в населених пунктах, де функціонують установи уповноважених банків.

Установи уповноважених банків здійснюють відкриття поточних рахунків, проводять операції по зарахуванню сум пенсій на поточні рахунки відповідно до існуючих угод, укладених ними з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Заява про виплату пенсії через установи уповноважених банків подається до органу Пенсійного фонду за місцем проживання пенсіонера.

Для ознайомлення з Переліком уповноважених банків, з якими укладені угоди про виплату пенсій, необхідно звернутися в управління Пенсійного фонду України за новим місцем проживання в м. Києві та надати нову заяву, в якій зазначаються реквізити обраного банку, з яким це управління уклало відповідну угоду.

Виплата пенсій за довіреністю

Згідно п.2 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначається законом.

Виплата пенсії за довіреністю проводиться протягом усього періоду дії довіреності. При цьому пенсіонер повинен відновлювати заяву про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1) заяву про виплату пенсії за дорученням, термін дії якої більше одного року, пенсіонер повинен подати особисто в управління Пенсійного фонду за місцем реєстрації. Крім заяви, необхідно надати документ, що засвідчує особу (паспорт, дозвіл на проживання).

Якщо пенсіонер довіряє третій особі отримувати свою пенсію більш ніж за один місяць, то довіреність повинна бути оформлена і завірена нотаріально.

У той же час ст.245 Цивільного кодексу встановлено, що довіреність на отримання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції може бути засвідчена посадовою особою організації, в якій працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні довіритель, або за місцем його проживання.

За законодавством довіреність дійсна тільки на період, протягом якого довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні в цій організації.

Порядок виплати пенсії за довіреністю визначено Інструкцією про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку (наказ Міністерства транспорту і зв'язку, Міністерства праці та соціальної політики від 28.04.2009 р. №464/156, постанова правління Пенсійного фонду України від 28.04.2009 р. №14-1).

Спочатку доручення подається на поштове відділення зв'язку і після першої виплати залишається там, де і зберігається.

Якщо виплата пенсій проводиться за довіреністю на вчинення ряду дій, то в поштовому відділенні зв'язку зберігається ксерокопія такої довіреності.

У разі, якщо довіреність оформлена на термін більше одного року, то пенсіонер після закінчення кожного року дії довіреності зобов'язаний звернутися до органа Пенсійного фонду з заявою для продовження виплати пенсії за довіреністю. У свою чергу орган Пенсійного фонду вносить в виплатну відомість навпроти прізвища одержувача пенсії відповідну позначку про оновлення заяви. При відсутності такої позначки у відомості виплата пенсії за довіреністю, з дати дії якої минуло більше року, не допускається.

Оподаткування пенсій

Відповідно до п.п.164.2.19 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення підлягають оподаткуванню.

Положення п.п.164.2.19 не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється дія ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551.

Таким чином, з 1 січня поточного року оподатковуються суми пенсій, що перевищують десять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня звітного податкового року, для осіб, які втратили працездатність (у 2018 році – 13730 грн.).

Податком на доходи фізичних осіб та військовим збором оподатковуються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), розмір яких перевищує у розрахунку на місяць 13730 грн. Якщо пенсіонер отримує пенсію більшу за встановлену норму, то сума перевищення оподатковуватиметься податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%.

При цьому не оподатковуватимуться пенсії, які отримуються учасниками бойових дій, інвалідами війни та особами, на яких поширюється чинність ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551.

 

.

 

 

 

 

 

 

 

Права та обов`язки пенсіонерів

 

Права та обов’язки пенсіонерів

станом на 01.05.2016 р.

Загальні права громадян у відносинах з органами Пенсійного фонду України

Кожний громадянин, який звертається до органів Пенсійного фонду України, має право:

  • на шанобливе ставлення до себе з боку працівників органів Пенсійного фонду України;
  • безперешкодно подавати заяви, скарги, пропозиції з питань, які стосуються пенсійного забезпечення;
  • звертатись на особистий прийом до керівних працівників і спеціалістів органів Пенсійного фонду України за встановленими в цих органах графіками та до громадських приймалень органів Пенсійного фонду України;
  • оскаржувати рішення органів Пенсійного фонду України нижчого рівня до органів Пенсійного фонду вищого рівня або в судовому порядку.

Право громадян на одержання інформації про своє пенсійне забезпечення

Для одержання необхідної інформації про своє пенсійне забезпечення громадяни мають право:

  • знайомитись у приміщеннях органів Пенсійного фонду з матеріалами своєї пенсійної справи, особового рахунку, з інформацією про себе, яка занесена до електронної бази даних органів Пенсійного фонду;
  • вимагати надання завірених в установленому порядку копій документів, що знаходяться у пенсійній справі;
  • вимагати надання копій розпоряджень про призначення (перерахунок) пенсії;
  • знайомитись в органах Пенсійного фонду України з нормативно-правовими актами, на підставі яких призначено пенсію, робити з них виписки та копії;
  • одержувати будь-яку іншу інформацію про своє пенсійне забезпечення, яка знаходиться у володінні органів Пенсійного фонду.

Права громадян при зверненні за призначенням пенсії

При зверненні за призначенням пенсії громадяни мають право:

  • подавати заяву про призначення пенсії з необхідними документами у будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до виникнення такого права:
  • через представника підприємства, установи, організації;
  • особисто;
  • поштовим відправленням;
  • через представника, який діє на підставі довіреності;
  • надати документи, необхідні для призначення пенсії (які підтверджують стаж, заробіток, право на надбавки та підвищення) протягом 3-х місяців з дня подання заяви;
  • за бажанням одержати розписку від органу Пенсійного фонду про перелік прийнятих документів;
  • вимагати від органів Пенсійного фонду надання допомоги у витребуванні або перевірці підстав видачі необхідних для призначення пенсії документів;
  • одержати письмове повідомлення від органів Пенсійного фонду про призначення пенсії або про відмову у її призначенні із зазначенням причин відмови;
  • одержати пенсійне посвідчення встановленого зразку.

 

Права пенсіонерів при виплаті пенсії

Громадяни, яким призначено пенсії, мають право:

  • обрати організацію, що буде здійснювати виплату та доставку пенсії (поштові відділення або банківські установи);
  • одержувати пенсію у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія;
  • на виплату пенсії за 6 місяців наперед у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон.

Право громадян на звернення

Реалізуючи своє право на звернення, громадяни мають право:

  • звертатись до органів Пенсійного фонду з пропозиціями, заявами, та скаргами, одержувати вичерпні відповіді у строки встановлені Законом України «Про звернення громадян»;
  • вимагати розгляду звернень у своїй присутності та за участю посадових осіб органу Пенсійного фонду, які приймають рішення за результатами розгляду звернення.

Права громадян на оскарження рішень органів Пенсійного фонду України

Громадяни, які незадоволені рішенням органу Пенсійного фонду, мають право:

  • оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду України вищого рівня;
  • звертатися до суду із скаргами на дії або бездіяльність органів Пенсійного фонду, їх посадових та службових осіб;
  • оскаржувати в апеляційному порядку рішення судів нижчого рівня;
  • вимагати своєчасного та повного виконання рішень судів, які набрали законної сили.

Обов’язки громадян у відносинах з органами Пенсійного фонду України

Громадяни у відносинах з органами Пенсійного фонду України зобов’язані:

  • з повагою ставитись до працівників органів Пенсійного фонду України, не допускати нечемного відношення до них та інших громадян;
  • не допускати подання неправдивих документів для призначення пенсії;
  • у 10-ти денний строк повідомляти органи Пенсійного фонду України про події, які спричиняють зміну розміру пенсії (працевлаштування, зміна утриманців тощо).

Обов’язки органів Пенсійного фонду України, їх посадових та службових осіб

Органи Пенсійного фонду України, їх посадові та службові особи зобов’язані:

  • неухильно дотримуватись прав громадян при призначенні і виплаті пенсії, вживати заходи щодо попередження їх порушення;
  • не допускати некоректного або зневажливого ставлення до громадян, які звертаються за призначенням (перерахунком) пенсії;
  • надавати допомогу громадянам у витребуванні та оформленні необхідних для призначення пенсії документів;
  • дотримуватись встановлених законодавством строків призначення (перерахунку) та виплати пенсій;
  • проводити в установленому порядку прийом громадян, розглядати заяви, скарги, пропозиції у строки, визначені законодавством;
  • надавати громадянам необхідну інформацію щодо стану їх пенсійного забезпечення;
  • у разі порушення прав громадян при призначенні (перерахунку) та виплати пенсій притягати винних осіб до відповідальності згідно чинного законодавства.

 

Порядок оскарження рішення органу Пенсійного фонду України

Згідно з чинним законодавством, в разі, якщо громадянин не задоволений рішенням районного управління Пенсійного фонду України (вважає, що воно суперечить пенсійному законодавству або вжито не в межах компетенції органу), то він має право оскаржити рішення в органі вищого рівня або звернутися до суду.

Скарга на рішення управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах подається в регіональні органи Пенсійного фонду України – головні управління в областях. Скарга на рішення регіональних органів подається безпосередньо до Пенсійного фонду України. Термін подачі скарги становить один рік з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з прийнятим рішенням.

При подачі скарги необхідно вказати:

  • прізвище, ім'я та по батькові;
  • місце проживання;
  • найменування органу Пенсійного фонду України, яким прийнято рішення;
  • сутність питання.

Скарга супроводжується документами, що свідчать про прийняття неправильного рішення. Документ повинен бути викладений в письмовій формі і підписаний із зазначенням дати. Скарга надсилається поштою або передається особисто. Можна подавати і інші документи, які після цього будуть повернуті.

Орган Пенсійного фонду України не довше ніж у місячний строк з дня надходження скарги приймає рішення і відсилає його заявнику поштою або надає йому під розписку. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, то може бути прийнято рішення про продовження строків розгляду скарги, про що в письмовій формі повідомляється заявнику до 30-денного терміну. При цьому загальний термін розгляду скарги не може перевищувати 45 днів.

Звернення зі скаргою до органу Пенсійного фонду України не позбавляє права на звернення до суду.

Отримання довідки про розмір пенсії

Постановою правління Пенсійного фонду України «Про організацію прийому і обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України» від 30.07.2015 р. №13-1 встановлено, що особи, які звертаються до органів Пенсійного фонду на прийом, мають право ознайомитися з матеріалами пенсійної справи, одержувати виписки з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії, про періоди страхового стажу та заробітної плати, яка врахована при розрахунку пенсії, копії документів, які знаходяться в пенсійній справі.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1) передбачено, що в разі звернення пенсіонера йому надається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії.

Утримання переплати пенсії

Факт утримання надмірно виплачених сум пенсій регламентований чинним пенсійним законодавством.

Так, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788, пенсіонери зобов'язані повідомляти органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміни розміру пенсії або припинення її виплати (про влаштування на роботу, звільнення з роботи, зміни в складі сім'ї). У разі невиконання цього обов'язку і / або отримання зайвих сум пенсії здійснюється відшкодування коштів. Крім того, ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 встановлено, що утриманню підлягають суми, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання недостовірних даних.

Згідно із законодавством, надмірно отримані кошти можуть бути повернуті пенсіонером добровільно, підлягають стягненню на підставі рішень органів Пенсійного фонду або в судовому порядку.

Максимальний розмір відрахування з пенсії становить 50% (у випадку стягнення аліментів, відшкодування збитків внаслідок розкрадання майна, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом), в інших випадках утримання здійснюється в розмірі до 20%.